В Україні довгий час тривали дискусії щодо необхідності паперових щоденників. Хтось вважав їх засобом комунікації між школою та батьками, а хтось бачив щоденник лише як місце для зауважень та «червоної ручки».
У деяких школах за кордоном паперові щоденники є виключно власністю учня і мають вигляд планерів. Їх не перевіряють вчителі, не вимагають заповнювати та не ставлять за це оцінки.
Водночас що в Україні, що за кордоном дедалі більшої популярності набирають саме електронні щоденники. Їхні прихильники кажуть, що такий формат значно кращий за паперовий, адже одразу зі смартфона можна дізнатися, чи була дитина в школі, які оцінки отримала, які повідомлення написали вчителі тощо.
НУШ зібрала досвід деяких шкіл Польщі, Швейцарії, Німеччини, Великої Британії, Хорватії, Франції та України й порівняла роль шкільних щоденників у них.
Син Анни Чернявської навчається в 5 класі польської школи, де всі щоденники електронні, а доступ до них отримує кожен із батьків та учнів закладу.
В електронному щоденнику можна знайти:
розклад уроків та зміни в ньому; вихідні (святкові) дні, графік канікул; дні самостійних та контрольних робіт; домашнє завдання і теми, які вивчають; пропущені дні та запізнення; оцінки, зокрема, і поточні; домашні завдання; дні консультацій вчителів; терміни іспитів; екскурсії, конкурси; меню харчування на тиждень; найближчі батьківські збори.У такий спосіб кожен із батьків / опікунів, зайшовши на сторінку своєї дитини, може побачити абсолютно все, навіть деталі оцінки: дата, тема й вид діяльності, за яку учень чи учениця отримали бал.
За допомогою електронного щоденника вчителі комунікують із батьками: попереджають про зміни в розкладі чи про поведінку дитини за потреби. Батьки теж можуть звернутися із питанням до вчителів із будь-якого предмета й отримати швидку електронну відповідь.
«До речі, щоденник прив’язаний до електронної скриньки, тому всі сповіщення надходять також на пошту. Це зручно, щоби нічого не пропустити. Завдяки такому щоденнику я можу контролювати шкільне життя дитини через мобільний телефон. Я знаю, коли син запізнився, коли не прийшов до школи, коли й за що отримав оцінку. Знаю навіть теми, які вивчає зараз, навіть із фізкультури», – підсумувала Анна.
В одній зі шкіл Цюриха, де в п’ятому класі навчається син Ірини Петрів, роль щоденника виконують «контактні зошити» (Kontaktheft). Там не ставлять оцінок та не пишуть «червоною ручкою» зауважень. Натомість цей зошит є таким собі планером для учнів, де вони записують свої домашні завдання та нагадування, як-от – не забути взяти одяг для басейну або книжку під час бібліотечних днів.
«Періодично вчителі можуть написати в цьому зошиті слова підтримки для дитини, наприклад, «молодець», «гарно працюєш», але там не пишуть критики чи зауважень, щоби не демотивувати учнів. Якщо ж дитина щось забула виконати чи принести, вчителі можуть вклеїти в зошит маленький аркушик-нагадування», – розповіла Ірина.
Приклади сторінок зошита:
зверху розташовані дні тижня, навпроти яких учні пишуть свої завдання, наприклад, читати книжку 20 хвилин у понеділок; у нижній частині вчителі роблять нотатки. У цьому прикладі педагог хвалив учня за те, що той самостійно зробив усе домашнє завдання. А на окремому аркуші (приклеєний зліва, внизу) вчитель може робити помітки, що учень виконав, а що забув.У зошиті можна писати будь-якою ручкою / олівцем, будь-яким почерком і ніхто не буде сварити за те, що це не каліграфічно. Натомість коли хлопець навчався в українській школі, то часом отримував зауваження в щоденнику за свій почерк зі словами «пиши краще», «старайся».
«Син не розумів, навіщо йому так довго сидіти над одним завданням тільки через те, щоб гарно його написати. У швейцарській школі вчителі не вимагають каліграфічності, вони вважають, що головне, щоб дитина сама могла розібрати, що написала», – додала Ірина.
Поточні оцінки вчителі також не виставляють, аби діти концентрувалися на процесі навчання, а не балах. Лише наприкінці теми вчителі дають учням виконати підсумкові завдання, після перевірки яких діти зобов’язані показати оцінки та саму роботу батькам.
Приклад підсумкової роботи після вивчення теми. Батьки переглядають результати та повертають роботу зі своїм підписом.
«Контактний зошит» слугує лише для комунікації дитини зі школою. Це виключно власність учнів, де вони можуть у вільній формі записувати важливу для них інформацію та вчаться організовувати свій час. І це добре, адже в такий спосіб учні розвивають у собі відповідальність та вдосконалюють вміння щось планувати», – додала мама п’ятикласника.
Приклад календарного плану в щоденниках учнів: екскурсії до різних міст, батьківські вечори, хор, командні дні тощо.
Дочка Анни Лихацької навчається в 8 класі однієї зі шкіл Німеччини, землі Саксонія. Жінка розповіла, що ще на початку навчального року там учням роздали паперові щоденники. У них розписано план навчального року, дати канікул, свят та активності в класах (практика, екскурсії тощо).
На решті сторінок записують домашні завдання. Учням не потрібно писати повний розклад на кожен тиждень.
«Оцінок за ведення щоденника не ставлять, не малюють великих знаків питання та не пишуть зауважень. Головна відмінність від українського щоденника – це те, що німецький є власністю учня у всіх сенсах. Малювати, писати, клеїти наклейки, писати так, щоби самому розуміти – усе це дозволено. Не заповнювати щоденник – це теж нормально», – поділилася мама.
Приклад щоденника:
основні скорочення – це назви предметів (кожен предмет – це три літери ліворуч сторінки); посередині учні записують домашні завдання; як такий розклад учні не пишуть. Його вони дивляться на сайті школи щовечора о 18:00, адже тоді можуть вноситися певні зміни; також замість суботи в щоденнику відведено місце для приміток, коментарів, нагород, новин, цілей навчання та записок.Оцінки вчителі ставлять у шкільних журналах та на виконаних роботах учнів. Потім ці роботи на роздрукованих листках можуть переглянути батьки. Педагоги комунікують із батьками через поштову скриньку й листи, які діти приносять додому.
Мати п’ятикласниці Ольга Сидоренко розповіла, що в місцевій школі користуються електронними щоденниками. Зокрема, там можна побачити коментарі до оцінок та подивитися пропуски занять.
Також є графік іспитів, контрольних робіт і теми для підготовки. У батьківському кабінеті створена окрема сторінка класного керівника, де пишуть зауваження.
Приклад сторінок щоденника: ліворуч оцінки з математики, внизу під словом «примітки» вчителі можуть писати пояснення; праворуч сторінка з графіком іспитів.
Також Ольга зауважила, що донька відвідує звичайну сільську школу. Цікаво, що й там доступні електронні щоденники.
Дочка Лілії Козловської навчається в 8 класі школи міста Ноттінгем. У місцевому закладі освіти щоденників немає, натомість учням видали планери, де є інформація про розклад та сторінки для планування. Ведення таких зошитів ніхто не вимагає і не перевіряє.
Усю інформацію про успішність, відвідування, домашні завдання батьки та учні отримують зі спеціального шкільного онлайн-порталу. Це система, у якій реєструють учнів та батьків, подібна до українських електронних щоденників. Там є індивідуальний кабінет, де батьки щодня можуть бачити бали, домашні завдання та терміни їхнього виконання.
«Також школа активно комунікує з батьками через електронну пошту. Постійно повідомляє про зміни, різні заходи та про успішність дитини наприкінці триместру. Мені це подобається, бо діти вчаться розв’язувати проблемні питання з вчителями самостійно. Переважно батьки не втручаються в цей процес. А портал дає змогу легко відстежувати успішність у навчанні», – додала Лілія.
Мама п’ятикласника Анна поділилася, що у французькій школі щоденник є місцем для комунікації школи з батьками та учнями й не має каральної функції. Хоча сама наявність паперового щоденника в учня є досить важливою.
Сторінка для листування між батьками та школою
«Паперовий щоденник нам видали в школі. У ньому на початку прикріплюють розклад дитини та спеціальні форми, де батьки пишуть дозвіл на те, щоб дитина могла сама йти зі школи додому. Кожного разу, коли учні виходять зі школи, вони мають показати черговому цей щоденник із дозволом батьків. Лише тоді їх випустять із закладу. Відповідно, якщо дитина загубила цей щоденник, її не випустять, поки не приїдуть батьки», – поділилась Анна.
У середині щоденника немає звичного поділу на дні тижня, там не записують домашні завдання і не ставлять оцінок. Усі сторінки лише для комунікації школи з батьками.
Наприклад, окремі сторінки призначені для повідомлень. Якщо в класі планують якусь екскурсію, то вчителі вклеюють у щоденник роздруковану сторінку з деталями: коли виїзд, що взяти, хто везе, номери автобуса, телефон водія тощо. Батьки мають ознайомитися із цим і підписати. Якщо вони проти, то пояснити чому. Коли ж екскурсія не запланована за програмою, то батьки також мають дати згоду. Якщо такої згоди не буде, дитину просто не візьмуть.
Також є сторінки для зауважень вчителів, які повідомляють, коли учень запізнився на урок, не взяв зошит, погано слухав тощо. Після кожного такого зауваження батьки мають поставити свій підпис як свідчення про те, що вони ознайомилися.
Досить суворо в школі ставляться до пропусків занять. Навіть, якщо дитина буде відсутня на одному уроці, батьки заздалегідь мають попередити школу. Якщо пропуск стався і він не має пояснення, то це буде відображено в атестаті. Як розповіла Анна, при переході в старшу школу, якщо таких пропусків без поважної причини буде багато, учнів можуть не взяти в хороший заклад освіти.
Сторінка в щоденнику, де потрібно зазначити причини пропусків.
Домашні завдання, оцінки, підручники та теми, які вивчають учні, батьки можуть дізнатися в електронному щоденнику на сайті школи. Також там можна записатися на прийом до вчителя, хоча про це можна попросити й у паперовому щоденнику.
«Загалом паперовий щоденник призначений лише для комунікації щодо дозволів, пояснень, екскурсій тощо. А всі інші деталі освітнього процесу, як-от оцінки, батьки дізнаються в електронному щоденнику», – підсумувала Анна.
Загалом із вищеописаних випадків можна зробити висновок, що за кордоном інформацію про освітній процес усе ж переважно розміщують в електронних щоденниках. Паперові швидше служать для комунікації батьків та дітей зі школою, до них немає особливих вимог, діти можуть писати там будь-якою ручкою і не боятися, що там їм напишуть зауваження з великими знаками запитання.
В Україні, за словами юриста ГО «БАТЬКИ SOS» Романа Бондаренка, існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом. Тож вчителі не можуть ставити якісь вимоги щодо наявності щоденника чи оцінювати його ведення.
Кілька років тому серед «функцій» паперового щоденника були такі:
засіб комунікації вчителів із батьками; записник для розкладу й домашніх завдань; контроль батьків за успішністю дітей; каральна функція: коли вчителі писали зауваження червоною ручкою або використовували щоденник як інструмент залякування, наприклад, поставити двійку за невиконане завдання.За словами юриста, зараз усе більше шкіл переходять на електронні щоденники. Він вважає це більш доцільним, адже електронні щоденники дійсно швидкий засіб комунікації, де батьки в кілька кліків можуть подивитися оцінки, пропуски дітей, домашні завдання, які пишуть вчителі (це зручно, адже часто діти забувають або не встигають їх записувати). Також використання електронного щоденника можна передбачити внутрішнім положенням по школі.
«Електронний журнал і щоденник – це одна програма. У такому вигляді журнали та щоденники вже офіційно дозволені, тож немає потреби дублювати їх паперовими версіями. Тобто, якщо в електронні журнали школою буде вноситися вся інформація про розклад, успішність, домашні завдання, то це вже й буде електронним щоденником. Просто учні та батьки матимуть доступ виключно до інформації щодо їхньої дитини», – підсумував Роман Бондаренко.
Так, у Львові у 2022 році всі школи перейшли на електронні журнали-щоденники. Місто стало першим в Україні, де запровадили єдину систему для всіх закладів.
Андрій Закалюк, керівник управління освіти ЛМР, розповів, що платформа покликана побудувати здорову та швидку комунікацію між усіма учасниками освітнього процесу й не обтяжує ні батьків, ні вчителів десятками чатів у соцмережах.
Приклад кабінету учнів на платформі «Навчання і технології».
Батьки, учні, вчителі та адміністрація школи мають свої окремі кабінети.
Батьки та учні бачать оцінки, коментарі до них, пропуски, домашні завдання, повідомлення від вчителів тощо; вчителі можуть розміщувати завдання, бачити відвідуваність, писати оголошення, заповнювати табелі тощо; адміністрація школи має доступ до зведеної інформації, тематичних атестацій, журналів замін тощо.Про швидкість та доступність інформації завдяки електронним щоденникам вказала й Олеся Мандзюк, директорка ліцею № 93 Львівської міської ради. За її словами, на платформі учні бачать не тільки свої оцінки та коментарі до них, а й актуальний розклад уроків та навчальні матеріали. Вчителі за потреби можуть прикріпити файли великого розміру: підручники, робочі зошити, зображення, відео тощо.
«Окремим розділом у щоденнику є «Комунікації». Там вчителі можуть писати повідомлення, оголошення батькам та класу. Щоправда, цей інструмент ще мають доопрацювати й зробити так, щоб ці повідомлення приходили як сповіщення на телефон», – додала директорка.
Розділ «Комунікації»
А от у 1 класі однієї зі столичних шкіл, де навчається молодша донька Інни Лиховид, щоденників немає взагалі: «Вчителька нам пояснила, що ми вчимося за реформою «Нової української школи», де інша система оцінювання, тому й ніяких щоденників не буде, у початковій школі так точно».
Натомість оцінюють першокласників словесно. Наприклад, пишуть у зошитах «У тебе вийшло», «Можеш краще», «Молодець», «Треба ще потренуватися».
Для спілкування з батьками вчителька використовує Viber-групу. Там вона пише, які теми вивчали на уроці, які сторінки опрацювали в підручниках (для тих, хто пропустив навчання) тощо.
Старша дочка Інни зараз навчається в шостому класі, до цього часу вона користувалася паперовим щоденником. Але він був швидше для самоорганізації дітей, ніж контролю.
«З початком 2022–2023 навчального року в школі почали використовувати електронні щоденники на платформі МОН «Електронний журнал». Кожен із нас отримав свій пароль та логін для входу в систему. Для учнів і батьків візуально він нагадує друкований щоденник із розкладом уроків на тиждень, оцінками й домашніми завданнями, які пишуть вчителі. У дітей є ще доступ до Classroom, де, зокрема, приходять посилання на урок (навчання в закладі змішане)», – розповіла жінка.
Інна додала, що з електронними щоденниками діти не хитрують, що не знали домашнього завдання на завтра, бо вчителі вносять їх у систему одразу. Щоправда, недоліком такого щоденника, на її думку, є брак сповіщень, нагадувань чи оголошень, тому потрібно слідкувати ще й за батьківськими чатами.
У Гімназії східних мов № 1 Києва ситуація зі щоденниками перебуває на перехідному етапі. У закладі одночасно впроваджують електронні журнали-щоденники для 1–11 класів і поступово відмовляються від їхніх паперових версій.
«Ще із часів пандемії почала зростати роль цифрової комунікації як з учнями, так і з батьками. Тому класичні паперові щоденники з оцінками та зауваженнями почали відходити в минуле. Зараз вони трансформуються в цілі електронні платформи та планери, які можна вести в довільній формі», – розповіла директорка гімназії Оксана Проскура.
Наприклад, учні початкової школи використовують паперові щоденники як місце для творчості, там вони клеять наліпки зі своїм настроєм, а вчителі можуть написати якісь мотиваційні побажання. У середній та старшій школі щоденники також необов’язкові, вони вже доживають свої дні.
За словами Оксани Проскури, основна комунікація та інформація про освітній процес уже міститься в електронній платформі «Єдина школа», де є окремі кабінети для вчителів, батьків та учнів. За принципом платформа схожа до попередньої («Електронний журнал»), однак має ще чат для учасників освітнього процесу.
«За моїми спостереженнями учні 10–11 класів перейшли на ще вищий рівень і навіть записують свої плани на день у Google-календарі. Вони мають багато гуртків, додаткових занять, тож у такий спосіб вчаться планувати. Тайм-менеджмент – навичка, яку важливо розвивати в дитини з раннього віку. Тому, коли я домовляюся зі старшокласниками про додаткову зустріч щодо якогось питання, вони спочатку дивляться у свій календар і тоді називають вільні години», – додала директорка.
Оксана Проскура впевнена, що зараз каральна функція щоденника відходить у минуле, натомість на зміну приходять планери та цифрові технології.
«Планування – це набагато більше, ніж просто переписувати розклад кожного тижня. Це можливість для самоорганізації учнів та визначення пріоритетів. Тому паперовий щоденник перетворюється на планер, який є власністю лише учнів. А завдяки електронним журналам-щоденникам можна краще відстежувати освітній процес, бо вся необхідна інформація є у вільному доступі на одній платформі», – підсумувала директорка.
{{read_more|Читайте також| 6006, 5997}}
Фото в тексті надали співрозмовники
Джерело титульного фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram