Щорічно, в третю суботу вересня в Україні відзначають професійне свято – День винахідника і раціоналізатора, відповідно до Указу Президента № 443/94 від 16 серпня 1994 року. В 2020 році День винахідника припадає на 19 вересня. Пригадаємо відомих українських винахідників, про винаходи яких знає весь світ.
Валентин Фречка, технологія виготовлення паперу з опалого листя
Автор технології перетворення органічних відходів на папір – український студент Валентин Фречка – виграв вісім різних міжнародних конкурсів. Свій винахід він розробив ще навчаючись у школі в селі Сокирниця Закарпатскьої області. Ідея Валентина базується на використанні опалого листя з міських парків. Про лісове листя мова не йде, аби не порушувати тамтешню екосистему. Сировину збирають через 2-3 тижні після падолисту. За той час частина хімічних сполук, що містяться у листі, йде в ґрунт, а інші вивітрюються. Такий папір придатний для виготовлення тари і пакунків, тож винахід допоможе зменшити кількість пластику та поліетиленових пакетів. В даний час Валентин вдосконалює свій винахід на Житомирському картонному комбінаті.
Ольга Харасахал, методика раннього діагностування раку шкіри
Суть методу полягає в тому, щоб виявити злоякісні клітини якомога раніше. При меланомі вони розносяться разом з кров'ю по всьому тілу, тому метастази можуть з'явитися де завгодно. Виявляють їх, як правило, на пізніх стадіях. А це безпосередньо впливає на можливість лікування. Команда проекту розробила спеціальний апарат вакуумної фільтрації для первинної обробки крові. У пацієнта беруть аналіз і пропускають через апарат. Тест потрібен не тільки для виявлення. Завдяки йому лікарі отримують оперативний зворотний зв'язок і можуть коригувати лікування. За твердженням студентки, собівартість винайденого приладу – близько 30 000 грн. Імпортний аналог, який використовують в американській методиці Cell SEARCH, близько мільйона доларів. Вартість аналізу відрізняється в 100 разів. При цьому втрати в чутливості до клітин, які шукають, немає. Ольга вже після своєї першої перемоги у США отримала безліч пропозицій навчання і роботи за кордоном, але захотіла залишитися в Україні. Вона хоче простого – допомогти хворим стати здоровими. І сподівається, що за підтримки співвітчизників у неї все вийде.
Ілля Кичук, одноразові зубні щітки з целюлози
Ідея виробляти зубні щітки з целюлози спала на думку Іллі Кічуку, який є засновником і співдиректором компанії Effa. Сьогодні Ілля та його дружина кажуть, що їх продуктом зацікавилися вже в 40 країнах світу. Тому не виключено, що незабаром у багатьох готелях світу з’являться одноразові зубні щітки, розроблені українськими стартаперами. Зубні щітки Effa – одноразові. Їх розробили для мандрівників, власників готелів й авіаперевізників, які щодня викидають тисячі тонн пластикових зубних щіток. Натомість щітки Effa не шкодять природі. Держак щітки зроблено з переробленого паперу, укритого тонким шаром органічного пластика, щоб вона не розмокла у воді. Щетину зробили з компромісного нейлону, оскільки за рекомендаціями Асоціації стоматологів у щітках має бути лише синтетична щетина. Утім, нейлон можна відділяти й утилізувати, і розкладається він швидше за інші види пластика. Упаковку Effа зроблено з паперу, який розчиняється у воді.
Андрій Горбонос, молекулярний конструктор
Винахід Андрія Горбоноса дозволить електрокарам довше їздити без підзарядки. Щоб домогтися цього, школяр цілий рік працював в лабораторії, вивчаючи нові властивості вже відомої хімічної речовини. І прийшов до висновку: якщо її використовувати замість літію в акумуляторах, то їх ємність збільшиться. Такі суперконденсатори можна використовувати в системах харчування електромобілів, апаратах життєзабезпечення, електростанціях, резервних генераторах. Наприклад, вимикають електрику в лікарні – можна підключити запасний генератор на винахід школяра. Він може працювати дуже довго за рахунок підвищеної ємності, говорить розробник, і швидко заряджається.
Михайло Литовченко, перетворювач енергії хвиль (ще в процесі розробки)
Студент КПІ Михайло Литовченко разом зі своїм батьком придумали модульну електростанцію, яка виробляє електроенергію з морських хвиль. У світі енергетикою хвиль люди займаються з 60-х років минулого сторіччя, однак досі не знайшли адекватного технічного рішення: всі розробки були малоефективні. Дана установка, яка дозволяє застосовувати технології ротаційного лиття і використовувати композитні матеріали, виготовляється на спеціалізованому заводі. Розроблений у рамках проекту Modular breakwater-power plant пристрій перетворює енергію вітрових хвиль у електрику, опріснює морську воду та виступає в ролі хвилелому. Заявлена потужність одного такого модуля у 30 метрів завдовжки і 2 метри в діаметрі – 5 кіловат. Цієї енергії достатньо, щоб забезпечити нею оселю чи навіть невелике домогосподарство. Українською розробкою зацікавились за кордоном, насамперед, острівні держави, яким така хвильова електростанція була б дуже доречною.
Група вчених, рідкий стуменевий скальпель (2014)
І ще один медичний винахід. Рідкий струменевий скальпель – справжній прорив у лікуванні. Авторами розробки є група вчених з Харківського аерокосмічного інституту та Національного авіаційного університету. Для роботи приладу використовується високий тиск, це дозволяє видалити нем'язову тканину практично без пошкоджень судинної системи, а тому – без втрат крові. З таким приладом операції на печінці та шлунку проходять значно легше. Такий скальпель незамінний під час онкологічних операцій з видалення пухлин. Медики застосовують його при лікуванні абсцесів. Крім того, він користується успіхом у гінекологів та урологів. Прилад працює без електроживлення і легко транспортується, його можна використовувати багато разів.
Загалом, як зазначають винахідники, український скальпель кращий від своїх закордонних аналогів, оскільки він надійніший, дешевший, і його можна довше використовувати.
Іван Селезньов, рукавичка для людей з проблемами зору (2013)
Хлопець із Луганська Іван Селезньов представив на міжнародному конкурсі Intel International Science and Engineering Fair свій проект «Нове чуття: ультразвукова рукавичка для просторової орієнтації людей з вадами зору». Така річ може стати досить корисною з точки зору орієнтації у просторі. Винахід молодого українця потрапив до трійки кращих винаходів світу у 2013 році, а американські інвестори вже ним зацікавились і пропонують співпрацю. Однак Іван все ще чекає, коли матиме змогу розвинути проект в Україні.
Петро Бобонич, глюкометр (2004)
Свій перший глюкометр Петро Бобонич створив 18 років тому. З того часу у чоловіка назбиралося 10 патентів на різні моделі пристрою. Серед них є неінвазійний глюкометр, тобто такий, який можна встановити на мобільні гаджети та безконтактно виміряти рівень цукру в крові, не проколюючи шкіру та не використовуючи кров для аналізу. Цей прилад створено у вигляді наручного годинника. З допомогою цього приладу діабетики можуть дізнаватися рівень цукру в крові в будь-який момент. Для цього не потрібно здавати кров. Також його глюкометр можна використовувати для введення інсуліну за допомогою інсулінового насосу, який програмується через наручний годинник-глюкометр. Бобонич розробив і запатентував приставки до мобільних пристроїв для вимірювання концентрації глюкози крові у хворих на діабет. Наразі винахідник вдосконалює свій пристрій.
Група науковців з Фізико-технічного інституту, набір магнітних інструментів для витягування осколків у військових (2016)
У 2016 році харківські науковці з Фізико-технічного інституту створили набір магнітних інструментів, що шукають та витягують осколок із будь-якого органа тіла. З тих пір набір неодноразово допрацьовували та поповнювали новими пристроями. Устаткування виготовлене з титану. Мінімальні осколки, які можна вилучати за допомогою набору, — від кількох міліметрів, максимальні ж — до трьох сантиметрів. Харківські фізики і військові медики запевняють, що магнітна розробка не має аналогів в американських та європейських шпиталях.
Ярослав Ажнюк, Андрій Клен та Олександр Нескін, гаджет для домашніх улюбленців, 2012 рік
Наступним цікавим проектом українців є «Petcube». Ще у далекому 2012 році троє киян — Ярослав Ажнюк, Андрій Клен та Олександр Нескін — вирішили створити пристрій, який через мобільний додаток давав би можливість дистанційно стежити, розмовляти і грати з домашніми улюбленцями. Зокрема, Олександр Нескін створив прототип ґаджета для свого песика Роккі, котрий, залишаючись один вдома, гавканням не давав життя сусідам. Корисний прилад спонтанно перетворився на перспективну бізнес-ідею. Сьогодні ж «Petcube» став настільки успішним, що на основі стартапу засновано міжнародну компанію, яка виробляє ґаджети для власників домашніх тварин. Вони масово продаються в Америці.
Анатолій Малихін, безкровний аналіз крові, 2004
Харківський вчений Анатолій Малихін придумав, як зробити аналіз крові безкровним. Він створив прилад, п’ять датчиків якого прикріплюються на певні ділянки тіла людини, після чого на екран комп’ютера виводиться 131 показник здоров’я. Аналіз роблять за допомогою п’яти мікропроцесорів, які кріпляться до тіла людини й передають інформацію на комп’ютер. Похибка не перевищує 2%, як і у звичайному аналізі крові. Прилад без забору крові видає дані протягом 180–720 секунд. Аналізатор схожий на компактну діагностичну лабораторію, яку можна використовувати і в приміщенні, і в польових умовах. Цей прилад не має аналогів у світі. Прилад «Біопромінь» однойменний науково-виробничий комплекс випускає з 2006 року. Він зареєстрований у 28 країнах, зокрема в Білорусі, Чехії, Китаї, ОАЕ та інших.
Юрій Вороний, Перша пересадка нирки, 1993 рік
Юрій Вороний здійснив першу в світі пересадку нирки. Надзвичайно важливо, що в клінічних умовах Вороний довів, що «нирки свіжих трупів у стані оживати і функціонувати при пересадці іншій людині», і що «поза всяким сумнівом трупні органи при пересадці людині не дають якою б то не було специфічної інтоксикації або анафілаксії». Своєю операцією Вороний надовго випередив розвиток трансплантології. У більшості країн світу клінічні пересадки кадаверних нирок почали робити тільки в 50-60-ті роки.
Анатолій Кокуш, кран з гіростабілізованою панорамною головкою, 80-ті роки
Далеко не всі знають, що приголомшливі кадри оскароносного «Титаніка» народилися завдяки винахідливості українця Анатолія Кокуша. Саме його ноу-хау дозволило підійти до відеозйомки по-новому: вдалося отримувати чудові кадри з камер, закріплених на рухомих об’єктах. Майбутній інженер народився Керчі в 1951 році. У вісімдесятих роках він з колегами розпочав роботу над ідеєю крана з гіростабілізований панорамної головкою Flight Head, яка змогла б захистити камеру від зовнішніх коливань. Камера на такому крані могла плавно обертатися на 360 градусів навколо автомобіля, що рухається на великій швидкості. Паралельно йшла розробка спеціальних довгих кранів, що збираються з вильотом стріли до 25 метрів, які дозволили знімати складні сцени в масштабних декораціях.
Сергій Корольов, засновник космонавтики (1957)
Уродженця Житомира Сергія Корольова називають основоположником практичної космонавтики. Його найважливішим конструкторським досягненням була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, вдалий пуск якої відбувся 27 серпня 1957 року. Ракета стала основою для створення цілої родини ракет-носіїв, що забезпечили низку фундаментальних досягнень у галузі безпілотної та пілотованої космонавтики. Саме під керівництвом Корольова було запущено перший штучний супутник Землі, перший політ людини в космос та вихід людини в космос.
Ігор Сікорський, гелікоптер (1931 рік)
Винахідником гелікоптеру є київський авіаконструктор, який емігрував до США, Ігор Сікорський. У 1931 році він запатентував проект машини з двома пропелерами – горизонтальним на даху і вертикальним на хвості. У вересні 1939-го почалися випробовування гелікоптера VS-300 спочатку на прив’язі, а 13 травня 1940-го конструктор вперше підняв свою машину у вільний політ. Їхній успіх сприяв отриманню першого замовлення від американської армії. Поступово скромна фірма Сікорського перетворилася на потужний концерн, який щороку випускає сотні гвинтокрилів цивільного й військового призначення. Понад півстоліття всі президенти США користуються послугами гелікоптерів Сікорського.
Ян Зег та Ігнатій Лукасевич, Гасова лампа, 1853
Першовинахідники гасової лампи – Ян Зег та Ігнатій Лукасевич першочергово намагалися винайти з нафти… горілку! Таким було завдання для молодих і здібних львівських фармацевтів від господаря аптеки «Під золотою зіркою». Та замість того, аби отримати першосортну оковиту, винайшли гас, який вивільняла нафта при спалюванні. Згодом аптекарі замовили у львівського бляхаря Адама Братковського пробну лампу, в герметичний роз’єм якої налили нафти і помістили ґніт, запалили – і лампа почала давати світло. Отож замовний проект провалився, але тоді ж народився перший праобраз штучного освітлення приміщень. Одночасно з лампою був винайдений і новий спосіб отримання гасу шляхом дистиляції і очищення нафти.
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram
Якщо ви зареєстрований користувач і хочете додати коментар то вам потрібно увійти, або ви можете додати коментар нижче анонімно.