Про кліматичну та екологічну кризу на планеті застерігають науковці, кричать активісти, лякають ЗМІ.
Проблеми з довкіллям, які загрожують життю не лише тварин і рослин, а й усього людства, зачіпають, лякають і тривожать усе більше.
Але наукові дані часом бувають надто складними та абстрактними для розуміння, а застереження активістів – надто тривожними для нас самих.
І тут на допомогу приходить мистецтво. Воно допомагає побачити невидиме, торкнутися далекого, зрозуміти складне і поділитися своїм страхом, перетворивши його у прекрасне.
Ось десять спроб знаменитих і не дуже митців та мисткинь розповісти про біль нашої планети.
Американка угорського походження Аґнес Денес – одна з найвидатніших мисткинь, яка працювала на полі мистецтва про довкілля.
При чому робила вона це цілком буквально. У 1982-му вона виростила поле пшениці на мангеттенському сміттєзвалищі у Нью Йорку, в кількох кварталах від Вол-Стрит – економічного центру світу.
Мисткиня виростила поле пшениці на мангеттенському сміттєзвалищі
Усю роботу Аґнес проробила власноруч, місяцями доглядаючи за ділянкою у 80 соток.
Вибір місця для мистецтва про довкілля може зіграти важливу роль, із роботою Аґнес склалося саме так.
Пшеничне поле на тлі знаменитих хмарочосів створює потужний парадокс. Воно репрезентує їжу, світову торгівлю, економіку і багатство та нагадує про екологічні проблеми та світовий голод.
Поле нагадує нам про те, як ми необачно поводимося з природою та марнуємо цінні ресурси.
Як і належить активістському мистецтву, "Пшеничне поле" стало не лише символом, а й дією. Вирощене зерно помандрувало у 28 країн, де його використали для вирощування нових врожаїв.
Таким чином знаменита робота мисткині не лише привернула увагу до проблем, а й доклала руку до їх подолання.
Ще один митець, який використав висаджування рослин як творчий та екологічний маніфест.
У 80-х роках у німецькому місті Кассель, Йозеф Бойс висадив 7000 дерев, біля кожного з яких встановив невеликий базальтовий стовп. Цей матеріал використовується для виготовлення щебеню, бруківки та цементу – матеріалів, що систематично та масово витісняють природний світ, перетворюючи його на міста.
Сама ж акція пропагувала ідею "заліснення міст замість керування містами".
Біля кожного з 7000 дерев встановив невеликий базальтовий стовп
Дуб так само був обраний не випадково. Споконвіку це дерево було сакральним символом, ще з часів друїдів воно позначало святі місця. Тому висадка цих дерев означала повернення до коренів, традицій та до природи.
Митець сподівався, що його акція стане не просто висадкою дерев, а символічним початком, який мав би стимулювати та провокувати людей по всьому світу до висадки дерев як способу подолати екологічні та соціальні зміни.
Хоч дехто критикує цю роботу, вважаючи базальтові камені бридкими, однак вона мала і свою підтримку.
У 2000-х роках у Балтиморі (США) з’явився скульптурний парк Йозефа Бойса та ціла спілка, яка висадила у місті понад 350 дерев.
Говорячи про споконвічне, гріх не згадати про масштабний проект американської фотографки Рейчел Сассмен.
З 2004 року вона подорожувала світом разом з біологами та робила знімки істот, які безперервно живуть понад 2000 років.
У її збірці є антарктичний мох, що існує понад 5500 років, і єдиний зі свого виду чагарник, що розмножується самостійно та живе вже 43600 років у Тасманії.
Антарктичний мох - найстаріша жива істота
Хоча, за словами самої авторки, її робота носить більш науковий характер, однак вона несе в собі і потужне екологічне послання.
Праця показує живу історію планети, види, які жили у світі ще до християнського "початку часів", види, які прожили у мінливому світі цілі тисячоліття, багато з яких – у складних та мінливих умовах.
Двоє з них вже загинули від людських рук. Тому ці знімки слугують ще й постійним нагадуванням про життя на планеті, за яке ми тепер несемо відповідальність.
У 2014 році Рейчел видала однойменну книгу, де зібрала історії своїх мандрів у пошуках унікальних живих істот та розповіді науковців та науковиць, які їх досліджують.
Ще одна активна захисниця не дуже помітних на перший погляд істот, Кортні Меттисон, постійно піднімає у своїй творчості тему морів та їхніх мешканців – звідси і серія робіт "Наші моря, що змінюються".
Її роботи – це спроба привернути увагу та підштовхнути політиків до активних дій на захист вразливих істот, що страждають через нашу діяльність.
"Злиття" зображує індонезійські коралові рифи в кераміці – цей матеріал репрезентує красу та одночасно крихкість живих істот.
Кортні Меттисон постійно піднімає у своїй творчості тему морів та їхніх мешканців
Корали, анемони, губки та інші мешканці рифів складаються в досконалу природну форму спіралі.
Чим далі ця спіраль розкручується, тим слабшими та блідішими стають її персонажі.
Це розповідь про те, як зі зміною клімату океан поглинає все більше вуглицю і стає кислішим.
В такому середовищі коралові рифи – одні з найбагатших екосистем – вибілюються та руйнуються, залишаючи мільйони інших істот без домівок.
Як і кліматична криза, інсталяція розвивається спірально, з кожним обертом якої зміни стають усе гіршими та все більш незворотними.
За даними науковців, якщо нічого не змінювати, ми ризикуємо втратити до 99% усіх коралових рифів.
Такасі Муракамі та бренд Pangaia
Ще один проект на захист тих, хто не може захистити себе перед загрозою людства – японський митець Такасі Муракамі.
У своїй творчості він розмиває межу між елітарним та масовим мистецтвом, тому і проект його максимально доступний для широкої аудиторії.
Разом з брендом екологічного одягу, Такасі запустив колекцію футболок та худі із зображенням бджоли та фірмових квітів, які не раз зустрічалися в його попередніх роботах.
Футболки майже на половину створені з переробленої бавовни, решта – органічна бавовна. При її вирощуванні не використовуються хімікати, які часто і стають найбільшою загрозою для життя бджіл.
Такасі Муракамі розмиває межу між елітарними та масовим мистецтвом
Гроші з продажу одягу передаються до однойменного фонду, що підтримує проекти захисту і збереження бджіл. Адже саме від цих маленьких істот багато в чому залежить світова продовольча безпека – вони запліднюють понад дві третини сільгосп культур.
І зараз через загострення кліматичної кризи та поширення пестицидів, вони як ніколи близькі до вимирання.
Це вдала мінімалістична візуалізація даних, що не заважає їй виглядати і певним чином бути витвором мистецтва.
Ед Гоукінз – кліматолог, який намагався просто та наочно показати зміну клімату і створив чимало графіків та анімацій, однак саме смуги найкраще впоралися зі своїм завданням і здобули неабияку популярність.
Це зображення навіть прикрашало стіни відомих будівель у Мадриді у 2019 році, коли там проходила чергова кліматична конференція країн світу.
Кліматолог через мистецтво намагався просто та наочно показати зміну клімату
Кожна вертикальна смуга позначає рік. Блакитним кольором позначені ті, у які середньорічна температура була нижчою, ніж середній показник за 20 століття, червоним – роки із вищою температурою.
Таким чином, неозброєним оком видно, що зміни, які ми спостерігаємо зараз, – не випадковість, а сумна закономірність, що триває вже принаймні півтора сторіччя.
І навіть дозволяє уявити, яке "чорне" майбутнє чекає нас попереду.
Про "чорне" теперішнє розповідає у своїх роботах американський фотограф Кріс Джордан.
У серії фоторобіт з підзаголовком "Портрети американського масового споживання" автор збирає вражаючу колекцію викинутих предметів: мобільні телефони, автомобілі, недопалки, скляні пляшки.
Масштабні фотознімки звалищ, здавалося б, невинних предметів, показують, наскільки значною проблемою можуть стати незначні предмети, помножені на кількість людей, які їх споживають. Один телефон, замінений на новішу модель. Викурена пачка сигарет. Випита пляшка пива. Все це з плином часу і розтягненням у просторі всієї америки стає екологічною катастрофою, якщо не навчитися поводитися з цим сміттям відповідальніше.
Фотограф документує масове споживання
Твори Кріса Джордана змушують замислитися про те, чи не забагато ми споживаємо.
Чи не зайвою буде нова річ, якщо "стара" все ще виконує усі необхідні нам функції.
Чи вартий престиж, який дарує нам нова версія нового смартфону, планети, яка страждатиме через викинутий старий.
Це найкращий приклад того, наскільки наші маленькі рішення можуть ставати впливовими, коли ми в цих своїх рішеннях не одні.
А ще вони дають надію, бо якщо одне погане рішення стає проблемою, то одне хороше – може так само стати її рішенням.
Одна некуплена річ може зменшити масштаб Крісових фото всього на трохи. Але багато некуплених – а отже і невикинутих – речей, можуть перетворити ці знімки на порожній простір.
Данський скульптор ісландського походження Олафур Еліассон у своїх творах часто використовує природні феномени – воду, світло, лід.
Можливо, саме його походження і підштовхнуло скульптора до створення інсталяції про ще один сумний прояв кліматичної кризи – танення льодовиків.
Крижини прямісінько з Гренландії поблизу британської галереї Тейт викладені у формі годинника. Поступово танучи на сонці, вони нагадують, що часу врятувати планету від кліматичної катастрофи лишається все менше. І що зміни, до яких призводить людська діяльність, можуть бути незворотними.
Крижини з Гренландії танули поблизу британської галереї
Це також хороший спосіб дати мешканцям Лондона змогу торкнутися того, що скоро може зникнути, і відчути цю втрату фізично.
Не виключено, що робота митця надихнула і кліматичних активістів та активісток, які у 2019 році все більш активно почали виходити на вуличні страйки, і часом так само застосовували кригу у своїх акціях.
Україна теж не стоїть осторонь глобального руху, хоча у нас мистецька стривоженість екологічними проблемами виливається у колективні проекти.
ГО "Еколтава" (Полтава), ГО "ІТТА" (Чернівці) та координаторка Ірина Замуруєва зібрали разом 16 людей: митців та мисткинь, науковиць та активісток.
Вони розбилися на творчі тандеми та протягом 8 днів у мистецькій резиденції ділилися знаннями, досвідом, поглядами та тривогами щодо кліматичної кризи.
Робота команд вилилася у спільні проекти, що були представлені на виставках у Києві та Черінвцях. Їхні твори піднімають проблеми винищення лісів, боліт, опустелювання земель та згубного впливу вугільної промисловості на довкілля.
Під час виставок автори та авторки проголосили Надзвичайний Кліматичний Стан і представили Декларацію, розроблену спільно з усіма учасниками та учасницями проекту та кліматичними організаціями "Еколтава" та "Екодія".
Вона підтримує та підсилює вимогу про перехід на більш чисті джерела енергії для подолання кліматичної кризи, відкритість гідрометеорологічних даних та безоплатну доступність до них громадянського суспільства).
Це унікальний проект, який показує, як наука, мистецтво і активізм можуть допомагати та підсилювати одне одного.
Ще один український колективний проект висвітлює через мистецтво іншу глобальну проблему – масове засмічення планети.
Активісти та активістки перетворюють сміття та відходи на інсталяції зі світу природи: траву із зубних щіток, рослини з одноразового посуду, хмари з пластикових пакетів.
А на кліматичний марш у Києві у 2019 році вони привезли власного динозавра, створеного з неперероблюваного побутового сміття, у якому потопає планета.
Активісти перетворюють сміття та відходи на інсталяції зі світу природи
Напрацювання групи були представлені на інтерактивній виставці Wrapped in Plastic, де також презентували першу серію стоп-моушен мультфільму про ляльку Ґарбі (гра слів навколо англійського garbage – сміття).
Це жахарик, який вже незабаром може стати нашою реальністю про середовище, цілковите захоплене наслідками нашого надмірного споживацтва, які повністю витісняють природу.
Матеріали для своїх робіт автори та авторки збирають самотужки або отримують від організацій, що займаються сортуванням сміття.
Це відкритий волонтерський проект, який триває і досі та продовжує готувати інсталяції. Тож допомогти своїм відсортованим сміттям, руками чи творчими ідеями може кожен та кожна.
Не лише люди з мистецтва, науки чи громадських організацій можуть стати голосом безмовних, захисником чи захисницею слабких і створити щось прекрасне зі своїх тривог за довкілля.
Не обов’язково висаджувати поля пшениці чи везти гренландську кригу в Україну. Знайдіть те, в чому ви сильні, чи що робить вас щасливими, і дозвольте цьому стати вашим інструментом у боротьбі за довкілля.
Олександра Хмарна, ГО "Екодія"
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram