1 вересня після шостого дня народження дитини їй потрібно вдягнути бант чи білу сорочку, купити квіти та всією сім’єю чимчикувати на подвір’я найближчої до будинку школи для святкової лінійки.
Стоп!
Наразі у кожної української родини, навіть у найвіддаленішому селі є мінімум чотири варіанти освітнього шляху для своєї дитини.
А у великих містах та при певному рівні достатку їх можна нарахувати до п’ятнадцяти.
Плюси і мінуси різних форм освіти, кому що підходить – нижче моя суб’єктивна думка після 12 років роботи в даній сфері.
Єдиною порадою батькам буде – обирати школу за власними цінностями, спільними для обох батьків.
Державна школа Гімназія, ліцей Спеціалізована школа Класична приватна школа Мікрошкола Авторські школи та школи з нетиповими освітніми програмами Міжнародна школа Вальдорфська школа Демократична школа Школа з релігійним або національним спрямуванням Школа з роздільним навчанням для хлопців та дівчат Домашнє навчання Дистанційна школа Анскулінг \ розшколювання Школа-пансіон за кордономТепер про кожну розповім детальніше.
Зрозумілий вибір більшості – завжди була, самі вчилися, з балкону видно тощо.
Плюси: з балкону її часто таки видно, тож дитина буде вчиться зі своїми дворовими друзями та на великій перерві може прибігати їсти кашу з котлетами.
Прекрасно підходить для загартування бойового духу майбутніх українських воїнів, вивчення суворої "правди життя" та того, що коли в клас заходить дорослий, потрібно вставати.
Всі через це проходили, всі живі здорові, що є очевидним свідченням того, що система в порядку і прекрасно працює на благо Батьківщини.
Мінуси: в класі буває тяжко дихати, бо вікна заклеєні на зиму, а 35 однокласників все вільне повітря собі забрали, негідники, а так – більше ніяких недоліків, звідки?
Подальший текст – здебільшого для переживалок за майбутнє дитини, фріків та мажорів; решті – корисної інформації буде обмаль.
Зрозуміле бажання батьків, щоб у власних дітей були найкращі вчителі та найрозумніші однокласники. Тому й існують черги на вступ до ліцеїв та гімназій, які задумані саме з такою ціллю.
Якщо в місті дві школи, одну з них можуть назвати гімназією, відзначивши її значно кращий рівень в порівнянні з конкуренцією.
Ліцеї та гімназії можуть бути пристанищем для мажорів та фікцією глибокої навчальної роботи. Можуть бути і справжнім осередком просвіти. Щоб зрозуміти, можна приїхати до школи після уроків та глянути на дітей. Кількість чорних позашляховиків з одного боку та дітей з розумними очима, що зграйками йдуть до зупинки тролейбусу – з іншого, мають допомогти з відповіддю.
Кому обирати цей шлях? Явно виражений академічний потенціал дитини є індикатором.
Плюси: навантаження на сильний бік та своя "зграя" дітей та дорослих, ніхто не буде цькувати "заучкою".
Мінуси: більша питома вага школи в загальному житті – на вулицю енергії вже може не вистачити.
Спецшкола – класний варіант для дитини, яка вже проявляє певний хист – мовний, творчий, артистичний, спортивний.
Спільні інтереси з однокласниками дають дві важливі речі – почуття комфорту в оточенні людей, в чомусь схожих на тебе та внутрішню конкуренцію, яка спонукає до інтенсивної роботи, а, відповідно, і навчання та розвитку.
Проте є й пастки.
По-перше, на відміну від ліцею та гімназії, спеціалізовані школи приймають дітей вже з 1го класу, коли покликання дитини рідко коли можна визначити.
Той факт, що в три роки малюк складав башту з кубиків ще необов’язково свідчить про те, що дитина буде архітектором. В разі помилки, батьки віддають нащадка до системи, яка буде йому зовсім чужою. Про комфорт і конкурентний азарт тоді можна забути.
По-друге, потенційною пасткою будуть очікування батьків і школи в цілому, що дитина, незважаючи на виражений спортивний талант, все одно має знати креслення та вірші Тараса Григоровича.
Ще однією особливістю навчання в спецшколі (плюсом чи мінусом – вирішувати не мені) буде те, що дитину ви будете бачити рідко – навантаження високе і навряд така школа буде прямо перед вікном.
Якщо ваші претензії до школи полягають у великій кількості дітей у класі, відсутності унітазів у туалеті та тим, що вже третя вчителька молодших класів звільняється, а до кінця року ще далеко, можна сміливо віддавати дитину до будь-якої офіційної приватної школи.
Тією, що з ліцензією на освіту, окремою будівлею та охоронцем на вході у симпатичній формі.
Приватна школа не ставить собі за ціль революцію в освіті, вона просто хоче, щоб дитинство її учнів пройшло комфортно – бодай у фізичному плані.
Вона грає з державною школою у "більше-менше". Більше комп’ютерів, менше дітей у класі, більше уроків англійської та менше тиск на учнів.
Часто можна отримати бонусом смачніші булочки в столовій та відсутність потреби гасати по Ашану в кінці серпня в пошуках транспортира та циркуля.
В деяких – дитина отримає красивий диплом за почесне 7е місце у шкільній олімпіаді, що має безперечний вплив на подальшу мотивацію.
Київські приватні школи, як правило, мають різні відтінки в своїй діяльності та можуть бути схожими як на ліцеї/гімназії, так і на спеціалізовані школи.
Приблизно з 2010 року в Києві, поширюючись іншими містами України стали відкриватися мікрошколи – маленькі приватні освітні заклади домашнього типу, де можуть вчитися 10-20-30 дітей.
В більшості своїй вони не мають офіційної акредитації, а їх учні оформлюються до офіційної (як правило, приватної) школи, регулярно проходять контроль якості навчання та щороку отримують стандартні документи.
Вихід "з під ковпаку Мюллера" розв’язує руки організаторам та дозволяє реалізовувати найдивовижніші освітні фантазії.
Дані школи розбирають освітню діяльність, як конструктор та створюють власну освітню реальність у себе в проекті.
Багато де, місце виявляється проклятим, і бодай що не робили б засновники, виходить звичайна державна школа, лише меншого масштабу.
В інших місцях декілька сімей можуть домовитися про спільні цінності та реалізовувати їх для своїх дітей.
Стабільність роботи не є сильною рисою мікрошкіл і нерідко вони можуть працювати дуже, так би мовити, в авторському стилі.
Шкіл таких досить багато – лише в Києві більше 100. Комфортне домашнє середовище та врахування цінностей клієнтів – їхній сильний бік.
Росток. Розвивальне навчання. На крилах успіху. Інтелект України…
Навряд чи комусь близько знайомі ці назви, проте це – назви половини освітніх програм, що дозволені до використання всіма закладами освіти України. Сотні українських шкіл працюють за ними.
Як правило, це програми лише для молодшої школи. Основний момент – українську мову, математику, англійську та інші основні предмети діти вивчають в незалежності від програми, різняться лише методи роботи.
Так як дані програми є нестандартними та відносно новими, можна очікувати, що процес навчання у відповідних школах буде більш живим, цікавим та нестандартним.
За це можуть попросити "заплатити" більшою складністю роботи та труднощами адаптації при переході до класичної середньої школи.
Не сприймаєте українську ментальність? Хочете, щоб дитина володіла європейською мовою, як другою рідною? Плануєте переїзд з України чи хочете, щоб дитина мала можливість комфортного вступу до міжнародних університетів?
Зараз дитина може переїхати до Великобританії, Штатів, Франції чи Німеччини без перетину кордону.
Британська, американська, німецька та французька школи з відповідною мовою навчання вже давно працюють в Києві (Британська – ще в Дніпрі) і готові пересаджувати міжнародний менталітет вашій дитині вже з дитячого садочку.
Англомовні школи мають дві основні робочі програми: IGCSE (International general certificate of secondary education) – міжнародний аналог англійського диплому та IB (International Baccalaureate), що більш схожий на американський диплом.
У франкомовної та німецької школи – теж аналог міжнародних дипломів своїх країн. Дані дипломи є певними аналогами нашого ЗНО та уможливлюють схожу систему вступу до університетів. Щоправда, дещо відмінних від нашого КНУ ім. Шевченка, при всій повазі до самого Шевченка.
В таких школах вчаться діти експатів та забезпечених українців, що розуміють, що відчуття власної гідності іноземних викладачів не дозволять дітям качати власні права. А можливість відвідувати школу світового рівня – вагоме підґрунтя для подальшої кар’єри.
Та й цікаве навчання у них, цього не забрати.
Є однією з нетипових освітніх програм, що дозволена до використання в усіх школах України. Тож вони можуть бути не лише приватними.
Якщо у вас колись був значок Peace на рюкзаку, гомеопатія для вас – не порожній звук, і від обійм з деревами у вас підіймається рівень енергії – радійте! Тому що школа для вашої дитини існує.
Система побудована за баченням Рудольфа Штайнера стосовно періодів росту дитини.
Перший з них – народження фізичного тіла, що триває з народження до зміни зубів, коли навчання відбувається виключно через приклад та повторення та фокусується на розвитку п’яти відчуттів людини.
Другий етап триває до пубертатного періоду і називається народженням ефірного тіла. Тут працюють над звичками, характером, свідомістю, пам’яттю та відчуттям прекрасного.
Підлітковий вік же називають народженням астрального тіла. В цей період відбувається робота з абстрактним та критичним мисленням, а також правилами поведінки та розсудливості.
Лише дерев’яні парти та іграшки, малювання форм замість нудних прописів, ляльки без облич та вчителі-фанати своєї справи, високий рівень включення батьків у життя школи та певна закритість від ворожого зовнішнього світу – це про вальдорфців.
Демократичні школи, як і вальдорфські, теж є школами для фріків, звичайно.
Щоправда, іншого виду. Це ті, що чомусь вважають, що відчуття власної гідності варто плекати вже змалечку, придумування правил життя на загальних зборах школи – це правильно, а пропускати уроки заради тусні з друзями в ігровій кімнаті школи – теж можна.
В цих школах діти можуть піти на урок з макіяжу замість української мови, чи на ліплення танків замість математики. Вони самі голосують за використання шкільного бюджету та затято дискутують, скільки сторінок нецікавої книги треба буде прочитати у випадку образи однокласника. А також – займаються у змішаних різновікових групах та слово "оцінка" чують раз на рік на підсумковій атестації.
Щасливі вони там будуть, а от прекрасно обізнані по академічній програмі – навряд чи. Адже для того, щоб непогано здати математику в кінці року, треба бодай прийти на урок.
Дані школи в Україні є видом мікрошкіл – 10-30 дітей їх відвідує та працюють недовго (лише 10 років).
Найстарішій та найвідомішій демократичній школі - англійській Summerhill – в 2021му виповнюється 100 років.
Критики ж цих шкіл закидають їм те, що дитина в 6-10-15 років ще дуже несвідома, щоб нести відповідальність за своє життя.
Ні, це не недільні школи. Це звичайні загальноосвітні школи, що побудовані на християнських чи вузьконаціональних цінностях.
Християнські школи, як правило, керуються біблійним світоглядом, тому на співбесіді навряд чи варто запитувати у керівництва про їх ставлення до теорії єретика Дарвіна.
Точно є християнські та єврейські школи. Вони працюють і на державному рівні, і як приватні ініціативи.
Працюють дані школи в столиці та великих містах. В Києві є навіть міжнародна християнська школа з навчанням англійською мовою.
В разі, якщо ритуал недільного ранку вашої родини незмінний вже багато років, і ви знаєте дати церковних свят, інакших від Паски та Різдва – християнська школа може стати наступним кроком.
Одну з англійських шкіл лише для хлопчиків закінчили 19 британських прем’єр-міністрів. Нинішня герцогиня Кембриджська теж закінчила школу для дівчат.
Якщо ви вважаєте, що хлопці мають бути мужніми, а найважливіше для жінки – бути хорошою дружиною, є школи, які підтримають вас у цьому нелегкому квесті!
Ніхто не зможе гарантувати правонаступництво Бориса Джонсона, проте дисципліну, традиції, врахування статевих особливостей під час навчання та спокій від протилежної статі протягом шкільного дня можна отримати.
Часто такі школи надають ще й послугу пансіону.
Досліджень, які б показували перевагу роздільного навчання над змішаним – немає. Проте й зворотне теж не є доведеним. Тож вибір, як завжди, за сім’єю.
Якщо хлопець, для прикладу, зводить з розуму всіх та бунтує вже десь в 4й школі – військовий ліцей може стати рішенням. Таке навчання можливе в приватних та державних школах, або окремих їх класах.
Досить школи. Переповнені класи, побори, соціалізація у вигляді пізнання назв синонімів статевих органів людини, спільні сльози над домашніми завданнями, цькування, зайнятість з ранку до ночі та нікому не потрібні котангенси. Хто на це добровільно йде взагалі?
Чи не простіше перевести дитину на екстернат в державну чи приватну школу (а ситуація з цим в рази покращилась за останні 10 років, і зробити це може кожен без зайвої мороки) і видихнути?
Писати атестаційні контрольні двічі на рік, прокидатись тоді, коли виспався, а не в 7 ранку, займатися більше тим, що подобається і менше тим, що не подобається, вчитися працювати самостійно, а не за чіткими вказівками всезнаючого вчителя. Зійти з конвеєру, загалом.
Страшно наважитись, очевидно. Страшно взяти на себе всю відповідальність, яку наче несе могутня шкільна система (насправді – не несе). Як приборкати дракона – не віриться, що це можливо.
Хоумскулинг вимагає дещо більшого включення батьків, в тому числі фінансового – для оплати репетиторів. Та й бачити своє чадо доведеться майже постійно.
І бабусі, дідусі й сусіди можуть дивитися на вас, майже як на вівісектора, тож аналізуйте ваші цілі та цінності перед прийняттям рішення.
Варіантом домашнього навчання може бути і навчання в дистанційних школах.
Вони надають різні послуги, починаючи від тієї, де дитина щодня на 9 ранку йде на уроки разом з іншими дітьми, правда, можна в піжамі та не встаючи з ліжка.
Можуть також надавати відеоуроки з поясненнями по всім темам шкільної програми та індивідуальні чи групові консультації за запитом учня.
Даний варіант підходить тим, для кого найважливіше – просто забрати дитину зі школи, а там життя покаже. Він допоможе зробити перехід комфортнішим, адже все, що потрібно для навчання – є на відстані кліку.
Правда, цей клік ще треба зробити, а це теж може бути непросто.
В чистому вигляді це значить відміну монополії школи на склад навчання. І передачу цієї монополії дитині.
По-простому, що хочеш – те й роби, чому хочеш – тому й вчись. Твоє життя – твоя і відповідальність.
В чистому вигляді в Україні це неможливо, проте є варіанти. Наприклад, прийти в школу вперше в 11 класі, познайомитись, почекати, поки відповідальний секретар директора школи прийме валокордин і отямиться від шоку і здати за рік всі попередні 11 років навчання. Доведеться рік попрацювати над шкільною програмою, проте економія 10 років того вартує.
Є ризик, що доведеться відгавкуватися від соціальних служб усі ці роки, проте, враховуючи рівень порядку в країні, можна ним знехтувати.
Більш поміркованим варіантом буде прийти в 4му класі, здати всі іспити за 4 роки і знову забрати документи, щоб потім завітати знову в 9му і в 11му класі. Шлях непростий, вимагає рішучості, сміливості та вмотивованості.
Ще легша опція – влаштувати дитину до дистанційної школи і раз на рік відправляти їм контрольні роботи та спокійно отримувати необхідні документи.
Анскулинг – радикальний шлях, але ж ніхто напевно не знає, які знання будуть потрібні дитині в майбутньому. А якщо не знаєш, куди плисти, то будь-який вітер – попутній.
Зрештою, чому обмежувати варіанти освіти для дитини лише Україною?
В будь-якому віці закордонні школи готові прийняти до себе вашого нащадка. Деякі з них надають послуги пансіону, деякі – допомагають з розміщенням дитини в місцевих родинах на час навчання. Сполучені Штати, Канада, європейські країни – вибір широкий. Причому ціни є порівняні з київськими – від 10.000 євро на рік.
Непогана прокачка самостійності, мови, іншої культури та фундамент вступу в іноземний університет. Це з одного боку.
Втрата психологічного контакту з дитиною, обрізання домашніх соціальних зв’язків та вища складність дитячого життя – з іншого.
Зазвичай, з дитинства за кордон відправляють дітей, чиє майбутнє їхні батьки бачать не в Україні
Як бачимо, варіантів для освіти дитини в України наразі є немало, навіть в маленькому містечку.
Ретельно проаналізувавши власні цінності, можна знайти свій. Діти гнучкі і пристосуються, хоча на їх потреби теж варто зважати.
Ярослав Коваленко, засновник демократичної школи Dixi, спеціально для УП.Життя