Актуальне питання під час карантину для багатьох: як працювати віддалено, коли поруч діти? Тим, хто ніколи не практикував роботу поза офісом – зараз непросто, а тим, хто ще й намагається поєднувати її з вихованням дітей (дошкільнят/шкільного віку, однієї, двох, трьох…) – взагалі не позаздриш.
Редакція The Point підготувала серію коментарів від людей, які на власному досвіді відчули як це – працювати під час карантину віддалено та піклуватися про дітей. Досвід та поради – безцінні.
У декреті я вже 7 років, останні три – активно працюю у сфері психології та навчання. Більшість часу, а це 80%, працюю вдома, у режимі онлайн. Старші двоє дітей відвідують садок, але застуди та інші хвороби вносять зміни в мій графік. Тому карантин не застав мене зненацька.
Найважливіше для мене у цей період – щоденник з особистим планом роботи та сімейних справ. Я багато планую заздалегідь, зокрема: ігри, заняття з дітьми, прибирання, спорт і робочі питання.
Ось декілька рекомендацій з особистого досвіду.
Режим дня
Просте та одночасно складне правило. Прокидатися і засинати в один і той же час. Мої діти прокидаються о 7:00 і лягають о 21:30. Якщо раніше режиму не дотримувалися – буде важко. До речі, режим, це не означає погодинно розписаний графік. Досить трьох ключових точок, наприклад, підйом, обід, підготовка до сну.
Обідній відпочинок
Якщо діти спали в садочку, вдома теж потрібно, щоб вони відпочили 1–2 години. Це гарантія спокійного вечора. Дитина або підліток не хоче спати? Тоді просимо 30–60 хвилин полежати, почитати книгу, помалювати в тиші без ґаджетів.
Творчий інвентар
Збираємо олівці, фломастери, пластилін, тканини, ґудзики, коробки… АЛЕ! НЕ ІГРАШКИ! Все, що якимось чином можна пустити в дію. Складаємо в одному місці та даємо можливість щодня вибрати те, чим хочеться погратися. Для підлітка це теж цікаво. Мультики або ґаджети суворо обмежуємо в часі.
Сімейні традиції
Прекрасна нагода для нових традицій. Спільна вечеря, суботній омлет, настільні ігри щоп’ятниці, сімейні танці ввечері. Для традиції виберіть один день і повторюйте щотижня.
Щодня грати в монополію – це не традиція, а нудьга. Підлітку дозвольте самому придумати звичаї.
Спільні турботи
Навіть маленькі діти можуть допомагати додавати овочі в салат, мити картоплю, набрати воду, зібрати іграшки, підмести, розвісити речі після прання. Мій п’ятирічний син любить допомагати пилотяжити. А донька іноді вчиться готувати разом зі мною.
Розповідайте про свою роботу
Моя дочка знає, що мама проводить вебінари та консультації, розмовляє з кимось за допомогою комп’ютера – у цей час варто поводитися тихіше, якщо вийде. Ще у мами є різні картки в коробочках, їх можна дивитися, але краще не рвати.
Мій режим
Протягом дня, звичайно, повинен бути час для домашніх справ. Тому до 10 години ранку я займаюся приготуванням сніданку, пранням, легким прибиранням, спортом. Кілька годин роботи – і знову час з дітьми. Поки в обід діти відпочивають або сплять, я можу активно попрацювати. Потім мій обід, заздалегідь готую вечерю і деякий час приділяю дітям. Після обіду – знову активна робота. Досить часто я працюю у вечірній час (вебінари та консультації), тому іноді робочий день закінчується о 20:00–21:00. Але після цього приділяю час лише дітям та чоловіку. У вихідні дні намагаюся не працювати.
Що точно не вийде?
Закритися і працювати з 9:00 до 18:00, щоб ніхто не відвертав увагу від роботи.
Діти такого не витримають, вони будуть постійно відволікати, просити водички, пограти, вередувати, вибивати двері кімнати, навіть якщо підіпрете їх диваном. Дуже важливо не закриватися більше ніж на 1,5–2 години.
Тобто обов’язково робимо перерви та встаємо з робочого місця та 15 хвилин сидимо, лежимо (обов’язково біля дітей!), граємо, обіймаємо. Дитині вашої уваги завжди буде мало. А тут раптом мама/тато вдома і можна з них не злазити.
Якщо ж запланована важлива нарада, онлайн-зустріч, консультація або вебінар, обов’язково попереджаю всіх домашніх, що в цей період до мене краще не заходити. Заздалегідь підготуйте і залиште дітям воду, печиво, розваги. На цей час можна придумати для них спеціальне надсекретне завдання, а коли ви закінчите, вони вам повідомлять про ситуацію на місцевості. Я, наприклад, прошу старшу дочку пограти у вихователя і приглянути за братами. Або намалювати всім разом мамі листівку, побудувати будиночок з подушок.
Якщо на час карантину з вами вдома ще чоловік або батьки, домовляйтеся про час, коли кожен з вас працює в тиші, а коли – грає з дітьми.
У цей непростий для всіх період діти теж відчувають тривогу і стрес, які переживають батьки. І їм важливо знайти для себе безпечний простір. А відчуття безпеки дитина отримує тільки поруч з батьками, особливо з мамою. Тому головний лайфхак – обіймати дитину та говорити, що ви її любите, завжди поруч. І дитині спокійніше, і у вас немає відчуття провини.
Діти все одно будуть приходити та ставити питання, щось просити, залазити на руки. Що робити? Змиритися. Якщо ви зайняті не терміновою роботою, значить у вас точно є 5 хвилин для відповіді, обіймашок або відволіктися, щоб побудувати будиночок.
Мої діти періодично всі троє на мене залазять, поки я працюю за ноутбуком. Ставте поруч столик або звільніть трохи місця на своєму робочому столі, де дитина зможе малювати, ліпити, робити уроки.
Найскладніше для мене у період карантину – роботи стало менше, трохи нудно. Робочі поїздки, проведення живих заходів, дитячі гуртки, консультації (частково) – скасували. У щоденнику більше вільного часу, ніж раніше. Цей час я заповнюю навчанням, спортом, генеральним прибиранням, написанням другої книги. Водночас часу з дітьми я проводжу стільки ж багато як і раніше.
Смішних історій за 3 роки приватної практики багато. Іноді дитина в підгузку та з голим торсом приходила під час прямого ефіру в соціальних мережах і сідала поруч, махала глядачам ефіру. Іноді вривалася під час консультації та кричала: «Мама, я хочу в туалет!». Іноді родичі, які доглядали за дітьми, під час проведення онлайн майстер-класів кричали на задньому фоні голосніше, ніж діти. Декілька разів дитина видаляла важливі файли, коли я забула вимкнути ноутбук.
До карантину я готувалася, так би мовити, заздалегідь, оскільки почала працювати віддалено після народження дитини (з 2 місяців). Так, поступово, проект за проектом і створився перший бізнес – HR агентство повного циклу у сфері ІТ. Ми тривалий час працювали віддалено, минув рік, як переїхали в офіс. Тому для нас карантин – не є чимось страшним.
Час з дітьми важко запланувати. Особливо, з маленькими. Тому швидке перемикання між справами та вміння концентруватися під мультик над важливим завданням, паралельно відповідаючи дитині – це вже закріплений скіл.
Я прихильник дипломатії у спілкуванні з дітьми – не вживаю слово «виховувати». Буває по-різному, але найчастіше дитина розуміє, що мамі потрібно попрацювати та дає можливість. Коли ти цінуєш її потреби, дитина також цьому вчиться. Правда, поки що, не дуже довго виходить.
Мій малюк не любить бути на самоті. Тому найважливішим успіхом до 5 років я вважаю те, що можу попросити не заходити до кімнати, коли мама розмовляє, позначивши, скільки часу це триватиме. Заздалегідь готую все, що може знадобитися: вода, 50 видів їжі та закусок, мультики, конструктор, клейка стрічка, ножиці тощо.
Найскладніше під час карантину те, що довелося переїхати до батьків, відповідно, у дитини немає звичного способу життя, території. Удома легше.
За час моєї віддаленої роботи можу нарахувати багато випадків анекдотичного характеру. Одного разу, наприклад, мені потрібно було терміново поговорити з клієнтом, а дитина дуже говірка, навіть коли не зі мною говорить, то просто говорить. Я вибігла з приватного будинку без верхнього одягу (температура – 0 градусів, якщо не нижче). Син не почув мого «я зараз», злякався та пішов мене шукати. Продовжуючи розмову, я помахала йому через вікно, подаючи знаки, що все добре, я на місці, на що він, не довго думаючи, замкнувся зсередини та не міг відкрити двері. На холоді я простояла хвилин 20 мінімум, дитина плакала під дверима хвилин 5. Пощастило, що син відкрив таки двері, але понервувала добряче.
Найголовніше – чітке планування. Потрібно планувати не тільки один день, а бажано кілька днів наперед. Тоді є ймовірність все встигнути та не потонути в домашніх справах та невиконаних замовленнях.
З донькою (8 років) намагаємося дотримуватися такого ж розпорядку, як під час навчального року. У першій половині дня максимально приділяємо час урокам, завданням. А другу – залишаємо для ігор і розваг. З молодшим домовитися важче, потрібно максимально зацікавити його іграми. Якщо гра сподобається, він може самостійно погратися протягом 30 хвилин. Основну частину роботи виконую, коли він спить удень. Якщо є термінові замовлення або потрібно поспілкуватися з колегами, замовниками, донька завжди прийде на допомогу і зможе пограти з братом деякий час. Також чоловік допомагає: може пограти з дітьми, замінити мене.
Мої лайфхаки – вміння самоорганізуватися та абстрагуватися. А дітей можна зайняти, наприклад, малюванням чи ліпленням. Це ті сфери, де вони спокійно можуть обходитися і без мами, головне – дати ватман великого формату.
На початку карантину дещо неправильно організувала час: дозволила собі розслабитися і дитячий режим дня був порушений, що призвело до відсутності денного сну, довелося більше часу витратити, щоб дитина заснула ввечері. Найважче – це знайти баланс між роботою і дітьми. Розуміючи, що мало проводиш часу з дітьми, коли ходиш на роботу, під час карантину хочеш максимум свого часу віддати дітям.
Те, що веселить: молодший дуже любить «говорити» через телефон, тому майже всі мої замовники чули лепетання сина. Добре, що все розуміють і ставляться до цього з гумором.