Є такий мультфільм "Думками навиворіт", про дівчинку в голові якої живуть емоції. У ньому дуже просто розповідається про те, що всі емоції і почуття є важливі, чи то радість і сум, злість чи страх.

Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань, і саме тому їхній день забарвлений емоційними проявами: у малечі забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось.

Але що трапляється, коли ми починаємо обмежувати емоційну поведінку дитини?

Дуже важливо знати, що почуття не мають статі.

Багато батьків, зокрема хлопчиків, з раннього дитинства вчать стримувати свої емоції: "Хлопці не плачуть", "Ти ж мужчина, терпи".

Ці стереотипи передбачають заборону на прояв, а значить і на відчуття емоцій, відповідно не дозволяють дитині бути в контакті з справжнім собою.

Накопичені емоції схожі на воду в каструлі з запаяною кришкою, яка стоїть на повільному вогні. Спочатку вода спокійна, потім вона нагрівається, а за деякий час закипає і перетворюється в небезпечну лаву.

Так і емоції рано чи пізно прорвуться ззовні у вигляді неконтрольованих спалахів злості та агресії на оточуючих вже у дорослому віці. 

Проявляти емоції безпечно для себе і для оточуючих можна різними способами. Головне, робити це вчасно, не доходячи до критичної точки.

Про найдієвіші фрази прояву емоцій часто забувають, але: "Мені неприємно це чути", або "Я відчуваю образу на тебе за ці слова" – прості та ефективні методи, щоб погасити пожежу емоцій всередині себе.  

Ось простий чекліст, для безпечного прояву емоцій, який варто повторити батькам та навчити цього дітей:

  1. Для початку варто усвідомити і розпізнати власну емоцію. Хтось наступив на ногу в автобусі? Що ви відчули: агресію, страх, ніяковість?
  2. Прийміть свою емоцію. Все емоції є нормальними і для чогось нам потрібні. 
  3. Спробуйте зрозуміти, чому ви відчуваєте саме ці почуття.
  4. Прийміть рішення, яким чином висловити свої почуття.
  5. Безпечно для себе та інших поділіться своїми емоціями.