Контріб’юторка порталу iMom Мері Джо Уайз (Mary Jo Wyse) поділилася своїм баченням, як батьки можуть налагодити стосунки дитини зі спортом і розповіла свою історію, як їй вдалося прищепити любов до спорту синові.
Я стояла осторонь, трохи позаду інших батьків, спостерігаючи та нервово крокуючи туди-сюди. Хлопці з футбольної команди ганялися за м’ячем по всьому полю, за винятком, звісно, воротарів, що стояли на сторожі біля своїх воріт, та одного юнака, мого сина, який тримався на дистанції від вирію футбольних подій.
Насправді футбол йому був до вподоби, але не настільки, щоб стрімголов носитися за м’ячем. Я хотіла, щоб він знайшов спорт, який би полюбив, але ми спробували майже все, і до більшості видів спорту він ставився прохолодно. Але за будь-якої нагоди він вмощувався на дивані з книжкою. Я шукала інший підхід, ніж примус, бо прагнула зберегти наші стосунки. Ось мої 5 висновків на цьому шляху.
Коли син вчився вже у середній школі, я нарешті усвідомила, що можу заохочувати, але не повинна змушувати сина займатися командними видами спорту. Він віддавав перевагу читанню, складним настільним іграм, а також вивченню музичних треків з відеоігор на своєму тромбоні. З його інтересів мені подобалося читання, але важче було звикнути до інших двох. Проте я старалася. Годинами вивчала нові ігри і аплодувала його новому музичному репертуару. Мій син – це самостійна особистість. Коли наші діти знаходять здорові заняття, які розпалюють їхню уяву, ми повинні радіти з того, а не засмучуватись. Як би вам це складно не було, це добре для їхньої самооцінки.
Мені не вистачало спорту як дорослій, і я визнаю, що хотіла цьому зарадити через життя сина. Тому він отримав бейсбольну рукавичку, ледве навчившись ходити, і тенісні уроки, як тільки зміг тримати ракетку. Але коли я зрозуміла, що в нього немає такої ж пристрасті до спорту, як в мене, то стала займатися ним сама. Я почала бігати і брати участь у марафонах. Мені було мало тренувань і я прагнула змагань! Коли наші діти бачать, що ми активно займаємося спортом чи іншою улюбленою справою, вони можуть надихнутися вашим прикладом і теж щось спробувати. Тим часом ми задовольняємо потребу, яку можемо задовольнити лише самі, і стаємо щасливішими. А дітям потрібні батьки, які задоволені своїм життям.
Мій син спробував гірськолижний спорт, коли його підрозділ бойскаутів організував це як виїзд. Він взяв урок і закохався в цей вид спорту! Пізніше ми кілька разів їздили кататися всією родиною. Я ніколи не каталася на лижах у дитинстві, тому відкриття нового інтересу мого сина стало для мене сюрпризом. Спроба нового виду спорту разом, заняття для початківців з інструктором і демонстрація власних невдач і успіхів у новій діяльності несподівано позитивно можуть вплинути на вашу дитину.
Я вірю в користь фізичної активності не тільки для тіла, але і для розвитку мозку. Це була одна з моїх основних мотивацій при пошуці спортивних занять для сина. Але виявилося, що йому подобається гуляти пішки, кататися на велосипеді та грати в піклбол з бабусею та дідусем. Це все теж фізичні активності! За які в нього не буде грамот і медалей, і я працюю над собою, щоб прийняти це. Алей хай буде так, ці розваги теж корисні для здоров’я.
Я ще не полишила надії, що колись мій син спробує себе у командних видах спорту. Я хочу, щоб він відчув втіху від участі в команді і напругу змагань. Я хочу, щоб він знав, що нормально приходити останнім. Коли я зараз виходжу на пробіжку, я іноді прошу його приєднатися. Інколи ми бігаємо вдвох. Але я точно не буду тиснути на нього, щоб він приєднався до команди в якомусь виді спорту. Іноді діти хочуть робити протилежне тому, чого хочуть для них батьки. Зменште тиск, свої бажання залиште собі, і тоді дитині легше буде знайти улюблений вид спорту чи фізичну активність.
{{read_more|Читайте також| 2096, 2903}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram