Дворічний Сашко любить іграшкову зброю, постійно влаштовує бої на іграшкових мечах зі своєю чотирирічною сестрою Катрусею. Іноді він ненавмисно зачіпає її мечем. У таких випадках їхня мати, Наталя, змушує Сашка просити вибачення в сестри, а також обіймає й заспокоює Катю. Якщо Сашко відмовляється просити вибачення, його ставлять у куток.

Наталя каже: «Мені здається, що Сашко ніколи не переросте свою зухвалу поведінку. Іноді він просто доводить мене до сліз. Але мені все ж хочеться, щоб Сашко виправився, і я роблю все для того, щоб навчити його правильної поведінки».

Для багатьох матерів привчання дитини до дисципліни стає одним із найскладніших завдань. Цей процес здається їм нескінченним випробуванням їхнього терпіння. Як тільки дитина починає розуміти, що не можна бити молодшого брата, вона придумує інші, не менш шкідливі заняття, а виховний процес починається по-новому.

Що ж повинні робити батьки, щоб привчити маленьку дитину до дисципліни? Деякі вважають, що привчання до дисципліни тотожне покаранню. Але експерти схильні вважати, що замість цього необхідно встановити правила, що запобігають агресивній, небезпечній і поганій поведінці дитини. Батькам також потрібно встановити покарання у випадку порушення цих правил. Розглянемо сім стратегій виховання, які допоможуть вам установити правила й зупинити погану поведінку малюка.

Стратегія № 1. Розставляйте пріоритети

Якщо ви постійно говорите дитині «ні», вона припиняє звертати увагу на заборони й не розуміє, чого ви від неї хочете. Вам і самим було б важко дотримуватися такої великої кількості заборон. Встановлюйте їх розумно, тільки там, де це дійсно важливо. Покарання за їх порушення також має бути розумним. Не звертайте уваги на дратівливі дрібниці, які не несуть ніякої шкоди (наприклад, звичку дитини носити одяг певного кольору). У більшості випадків діти переростають подібні звички.

Для Ганни справжнім випробуванням стає те, що її дворічна донька Софія розкидає речі у своїй кімнаті перед сном. «Щоранку я знаходжу на підлозі розкидані книги, одяг та інші предмети, - розповідає Ганна. - Ймовірно, після того, як я укладаю її спати, вона встає, щоб ще пограти. Я постійно говорю доньці, щоб вона не розкидала речі, але вона мене не слухає. Нарешті, замість нескінченних умовлянь я стала змушувати її прибирати розкидані речі в кімнаті відразу після того, як вона встає вранці».

Ганна також не забуває хвалити Софію за те, що вона чемно розмовляє з батьками й ділиться іграшками з молодшою сестрою. «Таке позитивне підкріплення потроху змінює поведінку доньки в кращу сторону», - каже Ганна.

Стратегія № 2. Дізнайтеся причини поганої поведінки дитини

Іноді погану поведінку дитини можна попередити, знаючи, що її викликає, й усуваючи ці причини. Наприклад, якщо подразником є якийсь предмет, потрібно прибрати його з поля зору дитини.

Така стратегія допомогла Євгенії впоратися з поганою поведінкою свого дворічного сина Михайла, який любив розмотувати туалетний папір по всьому будинку. «Перший час я забороняла Мишкові робити це, але він продовжував робити по-своєму. Після чого я вирішила прибирати туалетний папір на верхню полицю в шафі, щоб Мишко не міг її дістати, - розповідає Євгенія. - Маленька дитина не може встояти перед такою розвагою, тому легше заховати папір, ніж змусити її боротися зі своєю спокусою».

Якщо ваша півторарічна дитина скидає консервні банки з полиць, коли ви берете її з собою в магазин, візьміть з собою іграшку, щоб її відволікти. Якщо дворічний малюк не хоче ділитисяіграшками з іншими дітьми, коли до вас приходять гості, - просто сховайте іграшки, поки гості не прийшли. Коли трирічна дитина малює на стінах - сховайте від неї олівці й дозволяйте малювати тільки в присутності когось із батьків. Іноді діти погано поводяться, коли вони голодні, засмучені або втомилися. Переконайтеся в тому, що дитина вчасно їсть, спить не менше десяти годин на добу та 1-2 години вдень і достатньо грає у дворі, витрачаючи свою енергію.

Стратегія № 3. Будьте послідовні

У віці від двох до трьох років діти намагаються зрозуміти, як їхня поведінка впливає на тих, хто їх оточує. Якщо ви реагуєте на одні й ті ж вчинки дитини по-різному, ви збиваєте її з пантелику. Немає певної кількості зауважень і покарань, після яких дитина змінить свою поведінку. Коли ви послідовні у своїй реакції на її непослух, після 4-5 випадків вона засвоїть урок.

Послідовні дії допомогли Ользі впоратися з поганою поведінкою своєї півторарічної доньки Тетянки. Як іноді трапляється в дітей даного віку, дівчинка постійно кусалася. Щоразу, коли Тетянка кусала свою матір за палець, Ольга голосно говорила: «Ні, доню! Не кусайся! Мамі боляче!» - і після цього давала їй в руки іграшку, щоб відвернути увагу. «Я дуже рідко підвищую голос, і тому така моя реакція ставала для доньки сигналом», - каже Ольга.

У дворічному віці діти вчаться уникати покарання, уявляючи свою погану поведінку як милі пустощі. Не піддавайтеся на подібні маніпуляції.

Стратегія № 4. Не піддавайтеся емоціям

Звичайно, важко зберігати спокій, коли ваша півторарічна дитина постійно смикає за хвіст собаку або трирічний малюк відмовляється чистити зуби перед сном. Але якщо ви підвищите голос, то навряд чи зможете донести до дитини своє прохання. Коли ви проявляєте свій поганий настрій, дитина бачить ваші емоції, але не чує, що ви їй говорите. Крім того, ваша агресивна реакція може викликати опір, тому постарайтеся не підвищувати голос. Зробіть глибокий вдих, порахуйте до трьох, перебувайте на рівні очей дитини. Робіть їй зауваження серйозним, але спокійним тоном.

Стратегія № 5. Говоріть просто й лаконічно

Молоді мами часто сперечаються з дитиною, коли вона порушує правила, докладно пояснюють, що вона зробила неправильно, яке покарання її чекає за це. З точки зору виховання, докладне пояснення неефективне, оскільки воно перенасичене емоціями.

Півторарічна дитина ще не може зрозуміти складні речення, а трирічній дитині не вистачає концентрації уваги, щоб збагнути все, що ви їй говорите. Замість цього говоріть простими фразами, повторюйте важливу інформацію кілька разів і підкріплюйте її голосом та виразом обличчя. Наприклад, якщо півторарічна дитина б'є вас по руці, скажіть їй: «Не можна! Не бий маму!». Дворічному малюкові можна сказати: «Не стрибай на дивані! Це небезпечно!». Трирічний малюк здатний розуміти причини й наслідки, тому йому можна пояснити, що ви від нього хочете: «Потрібно почистити зуби. Ти можеш зробити це самостійно або я їх сама тобі почищу. Вибирай. Чим швидше ми це зробимо, тим довше я зможу читати тобі книгу».

Стратегія № 6. Установіть покарання

Якщо зауваження або заборони не допомагають упоратися з поганою поведінкою дитини, можна поставити її в куток на кілька хвилин (кількість хвилин повинна відповідати віку дитини). Цей спосіб ефективний для дітей, які відповідають «ні» на всі вмовляння батьків. Перш ніж поставити дитину в куток, серйозним тоном зробіть їй попередження: «Я рахую до трьох, і якщо ти не припиниш, то станеш у куток. Один. Два. Три». Якщо дитина не реагує на попередження, відведіть її в спокійне місце й поставте в куток. Коли відведений час вийде, запропонуйте їй попросити вибачення. Після цього обніміть дитину, щоб показати, що ви не гніваєтеся на неї. Маленькі діти не люблять, коли їх відривають від батьків та іграшок, тому іноді досить просто попередити дитину таким покаранням, щоб вона почала поводитися добре.

Стратегія № 7. Будьте позитивними

Як би ви не засмучувалися з приводу поганої поведінки малюка, не подавайте вигляду. Уявіть: якби ваш керівник на роботі сказав, що не знає, як керувати своїми підлеглими, ймовірно, він би втратив свій авторитет у ваших очах. Те ж саме відчувають і діти, коли бачать своїх батьків розгубленими або песимістично налаштованими. Абсолютно нормально, якщо час від часу ви почуваєтеся кепсько. У такому випадку зверніться по підтримку до чоловіка або близьких друзів.

Поведінка дитини на різних етапах розвитку

Привчання дитини до дисципліни починається з розуміння особливостей поведінки в її віці. Розглянемо основні етапи розвитку дитини:

  • У 1,5 року дитина допитлива, безстрашна, імпульсивна, не переймається наслідками своїх дій. Хоча в цьому віці у неї вже формується словниковий запас і вона дотримується простих інструкцій, вона поки що не розуміє довгих зауважень і не може висловити свої потреби. Дитина може кусатися або штовхатися просто для того, щоб звернути на себе увагу. Для таких випадків необхідно встановити негайне покарання. Якщо відреагувати на погану поведінку дитини за 10 хвилин, вона не зрозуміє, за що її карають.
  • У 2 роки в дитини розвиваються навички моторики, за їх допомогою вона відчуває межі дозволеного - бігає, стрибає, розкидає речі тощо. Дитина каже суперечливі речі, засмучується, коли не може висловити свої думки, і часто впадає в істерику. Вона дуже егоцентрична й не любить ділитися з іншими. Батьки називають цей період «жахливий дворічний вік», хоча правильніше було б назвати його «незалежним». При поганій поведінці дитини її потрібно негайно карати, але, оскільки їй важко справлятися з імпульсами, варто дати їй шанс виправитися.
  • У 3 роки дитина базікає безугаву. Оскільки вона любить грати з однолітками, їй складно всидіти на місці. Щоб направити в правильне русло невгамовну енергію дитини, батьки можуть записати її в спортивну секцію, де вона буде перебувати в товаристві однолітків. У цьому віці соціальні зв'язки потрібні дитині так само, як їжа або любов батьків. Діти в цьому віці можуть відрізняти хороше від поганого й утримувати інформацію в пам'яті протягом кількох годин. Покарання за погану поведінку можна відкласти, щоб воно набуло максимального ефекту. Дитині потрібно все детально пояснювати. Наприклад, якщо за столом дитина кидається їжею, скажіть їй, що так поводитися не можна, і якщо вона не заспокоїться, то не буде дивитися мультфільми. Якщо після цього дитина продовжує кидатися їжею, то коли ввечері вона попросить увімкнути їй мультфільм, нагадайте, що вона покарана за погану поведінку за вечерею.

Усі наведені вище рекомендації носять загальний характер. Якщо у вашої дитини виникли проблеми з поведінкою, необхідно звернутися до психолога, щоб знайти рішення, оптимальне для вас і вашого малюка.