Вчителі помічають, що незавжди низькі оцінки на тестах – результат поганого викладання або навчання. Часто школярі неправильно підходять до процесу навчання. Деякі діти, наприклад, вважають мірилом якоісті навчання кількість проведених за книгою годин. Ми наводимо три реальні приклади, як вчителі на практиці змінюють підходи дітей до навчання та допомагають їм здобувати кращих результатів. Редакція “Освіта Нова” наводить адаптований переклад матеріалу EducationWorld.

 

Сніданковий Клуб

Багато школярів середніх шкіл не знають як вчитися, говорить вчитель Кеті Декмар. “Вони перечитують примітки, пробігають очима текст та опрацьовують навчальні питання, на які уже знають відповіді. Я зрозуміла, що наші заняття із підсумковим матеріалом є прекрасним досвідом для школярів. Вони дискутують один з одним, спрямовують один одного до знаходження та пояснення відповідей. Раніше я використовувала обідній час для зустрічей, але це не додавало переваг ранішнім заняттям. Багато дітей не могли лишитись після школи, тому що вони були зайняті позакласними заняттями, або мали сімейні обов’язки, або просто не могли залишитись. Тому вирішила спробувати зустрічатися зранку. А ще додала до занять їжу та назвала це “Сінданковий Клуб”, щоб нас впізнавали.

Протягом шкільного року Декмар допомагає її семикласникам у середній школі Брукловн у Парсіпані (Нью-Джерсі) навчатися навичкам конспектування, тестування стратегій та іншним навчальним навичкам, доповнюючи американські навчальні програми.

Під час зустрічей “Сніданкового Клубу” школярі використовують ці техніки та показують їх один одному, часто обмінюючись саморобними карточками-підказками, практичними відповідями на запитання, рольовими іграми тощо.

Декмар каже, що школярі знають, що вони можуть прийти в клас о 07:30 ранку. “Багато хто приносить пончики, рогалики, сік та молоко для всіх”. Ми встановили буфетний стіл, де школярі зносять смаколики, а потім прибирають за собою. Вони працюють у групах чи по парах та переглядають попередньо вивчену інформацію, використовуючи листок для рев’ю та їх власні техніки навчання. Ближче до кінця зустрічі я ставлю дітям швидко питання, а вони відповідають. Їм дозволяється вигукувати відповіді, уся формальність залишається поза дверима протягом цього заняття. Також я відповідаю кожному школяреві на його питання та роз’яснюю речі, які він не зрозумів. О 8 годині ранку школярі розходяться до дзвінка на перший урок, тож я маю час, щоб підготуватись до нього”.

Декмар говорить, щороку все більше школярів долучаються до ранкових занять. Їм подобається невимушена атмосфера, діалог про предмет, доступні смаколики та довіра, яка встановилась на заняттях. Вона бачила, як школярі вчили один одного вчитися та запам’ятовувати інформацію. Увесь процес став орієнтований на дітей та сприяє позитивному, вимірюваному результату.

“На основі своїх власних спостережень та досвіду у “Сніданковому Клубі”, школярі усвідомлюють, що вчитися – це круто, і методика працює, – констатує Декмар. – Вони також визнають і цінують даний додатковий час, який виховує позитивні та турботливі відносини між школярами та мною. Й учні, які приходять у клуб, мають помітно вищі результати у навчанні за інших”.

                                                                                                                                  

Поради для успішного Сніданкового Клубу

Кеті Декмар, засновниця “Сніданкового Клубу”, ділиться порадами з тими, хто бажає проводити такі ж ранкові заняття по підсумковому матеріалу:

  • дозволяйте школярам бути дітьми;
  • не встановлюйте багато правил, це стане неприємним досвідом для школярів;
  • впевніться, що школярі переглядають матеріал перед “додатковим” часом, так щоб були розставлені пріорітети та  обговорення стосувались завдань;
  • не засмучуйтесь, якщо досить мало осіб візьмуть участь спочатку;
  • не робіть заняття покаранням;
  • поділіться з батьками, що ця можливість доступна;
  • перегляньте шкільні правила щодо можливості заходити у школу перед початком занять. Школярі можуть мати потребу обговорити новий навчальний час заздалегідь з шкільною охороною.
  • слідкуйте за успіхами/покращеннями учасників та хваліть їх за їхні зусилля;
  • заохочуйте, заохочуйте та заохочуйте!

 

Визначення гарних звичок до навчання

Лінда Брайан – вчитель суспільних наук середньої школи у Міннесоті, яка помітила відсутність навчальних навичок серед її школярів. Діти часто прирівнюють навчання із дарма потраченим часом.

Діти мають деякі нестандартні ідеї щодо вчителів та матеріалу, говорить Брайан. – Вони досі вірять в удачу. Вони думають, що деякі діти отримують хороші оцінки, тому що вчителі люблять їх. Вони не повязують практику з успіхом. Вони вірять у те, що природжений атлет стає професійним атлетом, що розумні діти від народження отримують хороші оцінки тощо”.

Брайан побоюється, що такий тип логіки переконує її школярів вірити у те, що лише бідні школярі мають вчитися, а працювати для чогось є ганебною справою. Тому вона як може наголошує своїм школярам на важливості навчання та обговорює ефективні навчальні методи.

Вона заохочує школярів використовувати нестандартні моменти для навчання, наприклад, під час очікування в холлі, використання плойки, або їдучи у машині або автобусі, називаючи це “втрачений навчальний час”. “Що? Ви ніколи не приклеювали список слів до дзеркала у ванній?” – жартує вона.

Тепер я прошу дітей назвати методики, які вони використають, готуючись до тесту,пояснює Брайан. “Якими навчальними методами ви будете опрацьовувати цей матеріал?” – питаю у школярів, і ми починаємо мозковий шторм. На тестуванні я деколи прошу їх відповідати індивідуально на питання: Якими методами ви користувалися, щоб вивчити цей матеріал? Якщо  школяр стверджує, що використав усі ці методи та показав поганий результат – ми обговорюємо це, адже щось пішло не так.

Найчастіше школяр, який показує низький результат, напише щось на зразок: «Я не мав часу вчитись”, що означає: Я не дуже сильно старався. Коли таке стається, ми говоримо про те, як можна розумніше підготуватись до наступного тесту”.

 

Безліч способів навчатись

Вчитель суспільних наук Лінда Брайан заохочує її школярів пробувати безліч способів навчання, щоб знайти саме той, який працює найкраще для їхнього індивідуального стилю навчання. Також вона обговорює зі школярами найбільш ефективні способи для вивчення специфічного матеріалу з певного предмету, та рекомендує школярам, щоб вони:

  • практикувалися з  карточками-підказками;
  • попросили когось опитати вас;
  • читали;
  • перечитували;
  • підкреслювали свої примітки;
  • підсумовували;
  • читали свої примітки;
  • читали свої примітки вголос;
  • впорядкували свої документи так, щоб працювати з усім, що необхідно;
  • зробили начерк або графічну версію письмової роботи (списки, таблиці, діаграми Венна тощо);
  • зробили проект;
  • опитували самі себе;
  • переписували та переписували роботу, яку необхідно вивчити, до тих  пір, поки не відчують себе впевненим;
  • використовували робочий листок як тест, який покриває усі відповіді, та повторювали це;
  • проглядали старі тести та вияснили, в чому помилялись;
  • проглядали повернуті завдання по пункту;
  • давали відповіді на питання із навчально-методичних посібників;
  • розказували комусь іншому про тему;
  • проглядали ті частини завдань, які не зрозуміли з першого разу.

 

Натхнення

Патріція Мелой, вчитель іспанської мови в старшій школі в Барінгтоні (штат Іллінойс) говорить, що “Натхнення” проводить підготовчі заняття для нових класів і це є способом підвищення навчальних навичок школярів.

Є школярі, яким потрібно більше часу на засвоєння нового матеріалу. Тож якщо його переглянути наперед, ці діти зможуть більш ефективно почувати себе на лекції, вважає Мелой. Вони зможуть “підняти руки разом із найшвидшими школярами”.

Такий підхід вчить дітей, що книга, яка є у них завжди, може стати перевагою у навчанні, у тому числі перед “розумними дітьми” (які швидко засвоюють новий матеріал). Треба лише відкрити книгу і подивитись завтрашній урок. Крім того, так діти розуміють, що й вчитель не є обов’язковим, щоб підготовутися до нового матеріалу, а підручник використовувати як навчальний посібник. В класі вони, здається, розвинули у себе нововідкриту впевненість”, - говорить Мелой.

Мелой проводить свої підготовчі заняття перед або після школи. Школярі використовувати ці заняття як чудовий спосіб йти навиперед, і часто відвідували їх, особливоо коли знали, що будуть відсутні в школі.

Ведення підготовчих занять допомогло мені побачити, де саме школярі потребують більше прикладів, ніж дає книжка, розробити кращі моделі речень для граматики, побудувати надійні стосунки між школярами, які побоюються невдачі, або принаймі докласти зусиль для вивчення матеріалу".

"Ми працювали як команда, і школярі сприймали мене як посередника в їхньому прогресі, а не контролера", – пояснює Мелой.