Data?1530609247

Тьюторинг як метод набирає обертів в реаліях української освіти. Частина шкіл вже працюють за цим методом, частина вважає, що працює, а ще частина пояснює, чому це неможливо в Україні. Кожна точка зору має право на існування. Однак питання, які у тьютора мають бути компетенції, стоїть гостро та потребує відповіді.

Аби відповісти на це питання звернемось до досліджень окремих науковців та практиків, а також матриці тьюторських компетенцій, яка була розроблена в рамках проекту Certi. MenTu (Certification of Mentors and Tutors) такими європейськими країнами, як Великобританія, Кіпр, Швеція, Австрія, Польща та Греція.

Всі дослідники, які надають свої рекомендації з цього питання, виходять із положення, що тьюторинг – це співпраця дорослого та підопічного (учня чи студента) шляхом індивідуальних зустрічей (тьюторіалів). Відповідно до цього і були визначені компетенції тьютора.

Вміння встановлювати партнерські взаємовідносини з підопічними

Відповідальність за взаємовідносини покладається на тьютора. Тьютор повинен:

  • піклуватися про учня;
  • готуватися до регулярних зустрічей та обговорення певних важливих тем на них; 
  • сприймати учня як цілісну особистість з урахуванням його характеру, темпераменту, рівня знань,  талантів, інтересів, ціннісних настанов;
  • бути великодушним та уважним;
  • ділитися власним досвідом та знаннями;
  • щиро цікавитися іншими людьми;
  • бути наполегливим;
  • чітко висловлювати власну думку;
  • зосереджуватися не на проблемах, а на їх вирішенні;
  • бути людиною, якій можна довіряти;
  • вміти надихати відповідно до визначених цілей та схиляти до мислення;
  • вміти знаходити в учня прихований потенціал;
  • допомагати відкривати сенс освіти, планувати діяльність, приймати виклики;
  • вміти задавати питання учню, уважно слухати;
  • концентруватися на сильних сторонах підопічного;
  • працювати, передусім, на майбутнє підопічного.

Вміння вибирати методи, засоби та інструменти для вирішення професійних завдань в роботі з підопічним.

Тьютор володіє сучасними освітніми технологіями, є  фахівцем в своїй педагогічній сфері та може підтримати пошуки свого підопічного в науковій, дослідницькій  діяльності. Тьютор:

  • підтримує прогрес учня чи студента в навчанні, допомагає (у разі необхідності) налагодити зв’язки підопічному із зовнішніми експертами. 
  • допомагає учню/студенту в плануванні, визначенні та осягненні цілей;
  • постійно проводить моніторинг прогресу учня/студента і надає конструктивний зворотній зв’язок, обговорює з підопічним зміни в його житті; 
  • аналізує та проводить оцінку власної діяльності для підвищення ефективності тьюторського процесу, тобто практикує саморефлексію, він знає свої компетенції та обмеження і своєчасно звертається по допомогу до інших спеціалістів.

Важливими для тьютора є такі особистісні компетенції, як:

  • адаптивність;
  • гнучкість;
  • готовність допомагати;
  • особиста ефективність в складних та нестандартних професійних ситуаціях;
  • компетенція конфліктології;
  • відповідальність;
  • особиста організованість та вміння планувати;
  • саморозвиток та особисте зростання;
  • здатність до пошуку рішень;
  • ефективна комунікація;
  • стресменеджмент;
  • таймменеджмент;
  • володіння сучасними інформаційними технологіями.

Окрім загальних та професійних компетенцій варто виділити ще психологічні:

  • організація тьюторингу з урахуванням вікових особливостей підопічного;
  • володіння психологічними технологіями (діагностика, наприклад) та вміння використовувати їх в тьюторській практиці;
  • професійне самовизначення та утримання тьюторської позиції на основі індивідуалізації.

Є чудова метафора, що кращий інструмент тьютора – це сам тьютор. Це має бути компетентна особа в тій області знань, в яку вона вирушає з підопічним. Однак знання тут не найважливіші, тьютор не повинен бути альфою та омегою. Як досвідчений мандрівник, він може разом з початківцем увійти в невідому для них обох територію, щоб показати, як можна по ній пересуватися, як з нею знайомитися. А головне, як отримувати задоволення від подорожі  в самому собі, задоволення від нових відкриттів. А щоб це було можливе, тьютор має знати власні сильні і слабкі сторони.

Чи кожний вчитель може стати тьютором

Виникає питання, чи кожен може стати тьютором? Відповідь може бути різною. Однак, важко собі уявити, щоб вчитель не мав компетенцій вихователя. Роберт Харгров у своєму дослідженні визначає п’ять відправних пунктів, які дозволяють зрозуміти готовність та бажання ставати тьютором. 

1. Створення партнерських взаємовідносин, які спираються на довготривалу, стабільну співпраці двох сторін. У цих відносинах тьютор щиро прагне досягнення успіхів свого партнера та неустанно допомагає йому в цьому. Його діяльність схожа на «пошуки найкращого в людині», яка ґрунтується на створенні таких умов, коли підопічний відкриває у собі щось більше, незвичайні можливості. У зв’язку з цим тьютор зосереджує увагу на прагненнях, схильностях  підопічного, вказує йому нові перспективи, допомагає визначити цілі та підтримує в їх досягненні. Така підтримка дозволяє визначати у майбутньому ще більше амбітних цілей, а тьютор у разі їх недосягнення не той, хто звинувачує в помилках, а в бесідах допомагає зрозуміти, як їх можна виправити та нагадує про прагнення, бажання.

2. Вміння показати підопічному бачення успіху. Пов’язане це з визначенням сміливих та трудних цілей, а в наслідку – перехід до сміливих дій. Необхідною тут є допомога у відкритті мрій та віра в те, що неможливе може ставати можливим.

3. Відкриття тьютором самого себе. Зміна мислення, відмова від старих схем власної діяльності: наприклад, сталого контролю, переконання в свої правоті, а також винайдення в собі нових можливостей.

4. Трансформація в мудрого партнера, який навчився уважно слухати та задавати відповідні питання. Такі вміння допомагають відкрити приховані думки (через непевність чи нерозуміння самого себе) та спрямувати спільні дії в напрямку успіху.

5. Постійне покращення якості спільних дій, підвищувати власну майстерність в процесі тьюторської роботи.

Так чи інакше, але тьютором стає той, хто хоче цього, прагне, готовий до розвитку в собі вміння до авторефлексії (розуміння самого себе, праця над собою, самосвідомість); вміння говорити про цінності (без моралізації, нав’язування своєї точки зору); вміння вести діалог як намір зрозуміти іншого (не дискусія, не переконання).

«Кожен може почати з чистого аркуша. Хто завгодно. Потрібно лише прийняти рішення стати трішки кращим – це напрочуд просто і напрочуд дієво». Френсіс Скотт Фіцджеральд