Костянтин Пилипчук, засновник порталу “Освіта Нова”, про пошук альтернативної освіти для своїх дітей, ідею створення освітнього порталу та його можливості у майбутньому, й на яку проблему необхідно обов’язково звернути увагу батькам.

Як ви прийшли до ідеї створення порталу про альтерантивну освіту в Україні?

Я був незадоволений стандартним підходом до освіти своїх дітей і почав пошук якоїсь альтерантиви. Починав з нуля, тому потрібно було дізнатися все - які є варіанти в цілому, хто надає альтернативні послуги, які ризики та як все працює. Ця ідея була певним особистим викликом, але я почав пошук.

У моєму оточенні є люди, які також цікавилися темою. Найбільш очевидною альтернативою комунальній школі був хоумскулінг, тобто забрати дитину зі школи та займатися з нею самостійно. На це я ментально був не готовий. Іншої інформації в мене було недостатньо.

Пошуки привели мене у листопаді 2016 року на Фестиваль альтернативного навчання ФанFEST. Там познайомився з людьми, які існують в темі альтернативної освіти давно використовують ці підходи та надають ці послуги. Вразило декілька речей.

По-перше, діти. Вразив виступ дівчини 13-14 років, яка навчається на хоумскулінгу, і яка абсолютно спокійно спілкувалася на аудторію понад 150 слухачів, серед яких були представники Міносвіти, директори шкіл тощо. Вона говорила дуже чітко, зрозуміло, легко і з гумором та дуже впевнено. Порівнював для себе цих дітей з іншими, того ж віку, які навчаються у звичайній школі, і бачив величезну різницю у розвитку. Це – перший інсайт та реально надзвичайне персональне враження.


Дивіться найповніший каталог незалжених навчальних закладів України. Тут ви зможете підібрати найкращий заклад для вашої дитини


По-друге, я зрозумів, що майже відсутня інформація про шлях до альтернативної освіти для конкретних батьків, які дійсно шось шукають. Поспілкувався з директорами таких шкіл, зрозумів, що мені це все не підходить, але куди йти далі – незрозуміло. Інформаційний вакуум – ось що я відчув.

По третє, найважливішою проблемою багато представників альтернативних шкіл називають різні уявлення батьків щодо того, якою саме має бути освіта і які цілі вона має досягати. Батьки розуміють, що потрібні якісь зміни, але слабо уявляють які. В умовах аморфного уявлення потенційних батьків про потреби щодо освіти своїх дітей школам важко об’єднати навколо себе коло однодумців, які допомагають і підсилюють педагогічний процес, започаткований в школі. І цю потребу суспільству необхідно сьогодні формувати і вербалізувати.

Вже по дорозі додому народилася думка, що потрібен інформаційний ресурс для поширення ідеї альтернативної освіти і підбору такої освіти для своїх дітей, який покаже батькам провайдерів таких послуг.

Думка народилася і пішла. А вже на роботі зацікавлені в темі батьки мене підштовхнули, щоб дійсно зайнятися цим порталом. Об'єднавши зусилля ми почали діяти.

У чому ресурс “Осіта Нова” допомогає ринку?

Величезна кількість батків знаходяться на самому старті, осмислюють, що відбувається як в сфері освіти в України, так і в світі, який шлях обрати для себе.  “Освіта Нова” – ресурс саме для них.

Одна з проблем освіти в Україні – це відсутність попиту на якісну освіту.  Більшість людей задоволені тим, що пропонує державна школа, адже віддати дітей в найближчу школу не вимагає від батьків великого залучення у процес навчання, і це зручно вписується у повсякдення. Тобто ми делегуємо виховання наших дітей державним установам і покладаємось на думку функціонерів від міносвіти щодо світлого майбутнього взагалі і найкращого шляху до нього для власної дитини.

І з цим форматом є проблема. Щоб зрозуміти її, потрібно глибоко розібратися, дослідити сутність навчання, познайомитися з іншим досвідом, порівняти себе з іншими. Навіть поставити собі банальне питання: “Чого я особисто хочу від освіти для своєї дитини?” Це потребує часу та уваги.

На даному етапі “Освіта Нова” вирішує це завдання. Портал поки що не надає готових рішень, але надає матеріал для роздумів, дає підказку, що такі рішення таки можна знайти та показує, де знайти альтернативу.

Щоб настали зміни, потрібно сформувати попит. І освітня частина порталу має допомогти створити цей попит. Особисто я вже цей стартовий етап пройшов.

 

Чому ви вирішили не просто підібрати гарну школу для своїх дітей, наприклад, за кордоном, а вирішувати питання в Україні?

Включилася певна громадська позиція. Хотів би, щоб мої діти лишилися в Україні. Я сам хочу жити тут. А передумовою для цього є нормальне середовище, більш-менш функціональне. Ключовим аспектом цього є наявність молодих людей, які лишаться тут і розвиватимуть країну.

Варіант того, що більша частина активних, ресурсних, креативних людей поїдуть з України – дуже поганий для усіх нас.

Ресурси суспільства поступово переходять до молодого покоління. Вони починають керувати життям – це нормальний і природній процес. І хочу, щоб залишались тут найкращі, які будуть будувати нашу країну.

 

За півроку пошуків нового шляху в сфері освіти дітей, чого ви досягли, на чому зупинилися?

Синові 9 років, донці – 7. Забрали їх зі звичайної школи, перевели у приватну. Там програма мало чим різниться з загальною. Що приваблює – лишається багато вільного часу, навантаження значно нижче в контексті домашніх завдань. І це дає дітям більше енергії та можливостей, щоб реально фокусуватися на тому, що їм потрібно та цікаво.

 

А що їм цікаво зараз?

Сину подобається інженерінг, завантажує відео з YouTube “Як зробити яхту із пенопласту” і робить. А доньці більше подобається щось пов’язане з мистецтвом – малювання, танці, спілкування. Помічаю, що коло інтересів у дітей різне. Наприклад, ходили на розпис писанок. Сину не дуже сподобалося, проте він терпляче витримав цей процес, а донька була у захваті. А до цього ходили в “Свердлик” – це варіант цікавих уроків праці з використанням сучасного обладнання для роботи по дереву. Плюс-мінус обидва були щасливі.

Зараз кожен місяць напрям інтересів дітей змінюється, і я вважаю, що це – добре.

Одне із завдань освіти полягає саме в тому, щоб діти могли приміряти на себе різні соціальні ролі, професії, захоплення. І після періоду, коли це відбувається в ігровій формі, вони зможуть більш впевнено визначитися в житті вже на серйозному рівні.

Що вам не подобалось у попередній школі та який ваш запит до освіти зараз?

По-перше, стандартна комунальна школа забирає дуже багато часу і я впевнений, що це не був результативний час. Якщо 5-10% тих знань, які вони здобували у школі, знадобиться в реальному житті – добре.

Є речі, на які я хотів би, щоб діти більше фокусувалися. Один з найважливіших моментів – є усвідомлення їхніх власних інтересів та бажань, адже саме через них іде найбільш активний розвиток дитини. У школі цього не було, діти вчаться так, ніби приймають ліки, і це – проблема, дитина не включена, а відповідно – не розвивається.

Сама методологія навчання, яка прийшла з фабричного виробництва і способу організації монотонної, не дуже інтелектуальної праці ефективно блокує як навчальний, так і виховний процес. Давайте порівняємо з тим, як навчаються вже дорослі люди в бізнесі, наприклад. Ніхто не вважає нормальним 40 хвилин вивчати технологію, потім переключитися та заняття дизайном, ще на 40 хвилин, потім ще на щось нове, і так розтягнути процес засвоєння якогось конкретного навику на пів року або більше. Очевидно що ніхто не сприйматиме такий підхід в реальних «дорослих» умовах, але ми чомусь використовуємо його для наших дітей.

Природній процес навчання для людини – глибоко поринути в якусь цікаву тему, декілька годин, а то і днів поспіль присвятити їй, і тоді тільки починається процес навчання, усвідомлюються зв’язки, формується структура дисципліни, її відношення до інших дисциплін, з’являються інсайти.

Я особисто вважаю, що процес навчання в комунальній школі принципово не може чомусь реальному навчити, але відбити бажання вчитись може легко. Здобуття знань в такий неприродній спосіб супроводжується негативними емоціями і це нормально для людини, особливо для найбільш обдарованих з нас.

Є безліч зауважень і щодо наповнення самих програм, відсутності відповідей на виклики сьогодення, я вже не кажу про майбутнє, вихолощеність гуманітарної складової, майже відсутні навички колективної роботи і взаємодії, тощо.

Мій особистий досвід показує, що я все життя навчався скоріше через супротив системі, а не завдяки їй. У своєму темпі, фокусі. І це було успішно для мене. Відповідно і для своїх дітей я хотів би знайти подібний формат.

 

Чи будете ви переводити дітей далі з приватної школу в альтерантивну?

Буду, але тоді, коли такі школи з’являться у Львові. Ми живемо тут, а більшість альтеранативних шкіл наразі знаходяться у столиці. Якщо подивитися по каталогу закладів на сайті, то у Львові, в основному, представлені дитячі садочки. Альтернативної середньої школи нема. Я вже не говорю про інші міста Україні, ще менші за Львів.

Наше суспільство наразі знаходиться на дуже ранньому етапі розуміння потреби наявності таких шкіл. І я сподівюсь, що “Освіта Нова” допомагає людям зрозуміти цю проблематику.

 

Який подальший шлях розвитку порталу?

Наступний етап – почати допомагати людям створювати структури альтерантивної освіти. Я хотів би зібрати на порталі практиків цієї сфери, об’єднувати людей, які хочуть створювати альтернативні заклади освіти та шукають однодумців, як партнерів так і батьків.

Зараз може і є 1% дітей, які навчаються альтернативними способами. Якщо ми хочемо отримати якісні зміни в суспільстві, потрібно, щоб хоча б 5% дітей вирвались з комунальної освіти через декілька років. А для цього потрібно відкрити 200-300 шкіл по всій Україні, як мінімум, і не тільки в Києві, а і в Коломиї, наприклад. Кожен, колектив, що буде відкривати такі заклади освіти, стикатиметься з однаковими питаннями: як отримати державну ліцензію та лишити власну методику викладання, як знайти приміщення і фінансування, як зібрати батьків відповідних за цінностями своєї школи, які цінності взагалі потрібно закладати в базу, як організувати навчальний процес, які є підводні камені, як організувати тестування дітей, забезпечити отримання державного атестату, тощо.

Мільйон однакових питань виникають перед людиною, яка створюватиме власну незалежну школу в Україні. Немає срібної кулі. Питання потрібно вирішувати комплексно: з одного боку – спілкуватися з батьками та створювати попит на таке навчання, з іного боку – допомагати стартаперам, які створюють такі заклади освіти, знаходити відповіді на ці мільйони питань разом. І люди, які вже відкрили школи та вирішили ці питання, можуть ділитися з іншими досвідом на нашому порталі.

Тож ми намагаємося вже зараз знаходити таких людей, дізнаватися про їхній досвід, залучаємо до співпраці.

 

Як технічно ви бачете роботу порталу через півроку?

Ідеальний варіант – площадка для спілкування та обміну знанням.

Спільнота експертів та споживачів у сфері альтернативної освіти, які обмінюються інформацією і накопичують її.

Це може бути площадка у форматі “питання-відповіді”,  форум. А може бути своєрідний Kickstarter для шкіл. Спілкування на порталі може перейти в офлайн у зацікавлених людей, щоб дійсно робити реальні проекти для дітей. Я думаю, що така інформація буде однаково корисна і батькам, і тим волонтерам, які тільки хочуть відкривати школу.

 

А щодо змін на державному рівні – вони будуть, як вважаєте?

Зміни будуть лише тоді, коли буде попит. Поки 99% батків задоволені ситуацією, змінювати Status Quo для держави не має змісту і, відповідно, нема сенсу запроваджувати якісь зміни на державному рівні. Держава, якщо не переслідує якихось власних цілей, із запізненням реагує на попит суспільства, нажаль.

Щодо психології дітей. Багато психологів говорять, що сучасні діти – інакші. Ви згодні або це все перебільшення?

Я думаю, що діти не змінились, вони завжди були інакшими, але дорослі ігнорували це питання і формували дітей під своє бачення майбутнього.

Мої батьки прогнозвували мені зовсім інакше майбутнє. Не вийшло, як вони хотіли, але я задоволений тим, що маю. Я обрав свій шлях. Діти завжди будуть обирати свій шлях.

Проблема в тому, що ми – дорослі – продовжуємо навчати їх не тим речам.

Майбутнє зовсім інакше ніж наша реальність сьогодні.

Ми погано уявляємо собі ті виклики, які будуть перед нашими дітьми,  але продовжуємо готувати їх до майбутнього методами 50-річної давнини. У цьому є основна проблема. Життя змінилося, а діти – ні. Діти інтуїтивно готуються до майбутнього, оскільки бачать сьогодення неупереджено, без призми попереднього досвіду, а ми – ні. І ми їх не розуміємо.

 

Чому ви хочете навчити дітей обов’язково, як батько?

Компоненти освіти, завдяки яким дитина може бути успішною в будь-якому середовищі, не змінилися за останні 300 років. Це – уміння збирати самостійно інформацію, її обробляти, і вміння поширювати народжені ідеї, переконувати, спілкуватися з людьми. Раніше ми говорили про обовязкове знання риторики, етики, історії та літератури, наприклад, а зараз – технічних наук. У майбутньому знову вектор зміниться, це майже стовідсоткова ймовірність, можливо в сторону біології, психології, штучного інтелекту. Але сутність та природа життєво необхідних навиків не зміниться – робота з інформацією, взаємодія, творчість.

Мені дуже важливо виростити гармонійну людину. Не просто дитину, яка добре знає математику й англійську. Дитину, яка має відчувати життя, потреби як свої, так і інших людей, вміти збирати інформацію та працювати з нею, створювати нові цінності та поширювати їх, співпрацювати з іншими людьми. Цьому має навчитися людина саме в середній школі.

Я не фанат західних шкіл, вважаю, що вони також зайшли в глухий кут.

Проте такі речі, які риторика, public speaking засвоюють там саме в середній школі, і це плюс.

 

Скільки має брати на себе родина у навчанні дитини, а скільки можемо делегувати?

Для мене нормальним здайється співвідношення 70/30. Батьки мають задавати напрям руху та формулювати, перш за все для себе, те, ким має стати дитина. Не можна перекладати ці речі на плечі третіх сторін – держави, приватної школи тощо – інакше виростуть діти, яких ти “не замовляв”.

Школа або подібна інша організація може організувати процес навчання та допомогти методологічно його втілити. Проте вектор розвитку задається в родині і дитина підсвідомо йому слідує. 

Проте не впевнений, що батьки наразі готові формувати такі запити. Має бути “ринок” таких пропозицій для батків, щоб вони могли вибрати ті школи та садочки, які ближче їм за власними цінностями. Тому система освіти має бути гнучкою та різноманітною.

Наймати профільних спеціалістів для навчання дітей потрібно. Але втратити контроль над вектором розвитку дитини – в жодному разі.