Про те, як вчителю застосовувати сторітелінг, ми вже розповідали. А чи реально навчити цього дітей, щоб уже в початковій школі учні створювали яскраві емоційні історії та ще й із сучасною мораллю? Навчити їх нової для України, але вже 30 років популярної на Заході техніки «зламана казка» пропонує дитячий психотерапевт, казкотерапевт Любодара Любченко.

Без пародій

Казка на новий лад, перероблена, оновлена — здається, знайомі поняття. В англомовному середовищі віддають перевагу терміну «зламана казка». Безупинна «ломка» була звичною справою в давні часи, коли казки були усним жанром. Адже ефект зіпсованого телефону змінював історію під час переказів.

Якщо ми говоримо «зламана казка», зрозуміло: щось тверде розбили та з’єднали по-новому. Так легше відрізнити цю техніку від звичайної пародії. Таку різницю варто добре відчувати вчителю, який хоче запропонувати учням цей метод.

Пародія — це комічне наслідування оригіналу зі зміною форми. Найчастіше при цьому: змінюють контекст, перебільшують, замінюють характерні риси на протилежні, обирають невідповідний темі стиль. Наприклад, «Червона Шапочка», переписана в стилі В.Гюго, О.Уайльда, Д.Лондона, Г.Г.Маркеса та інших письменників, — це типова пародія.

У казок на новий лад інша мета: оновлення, осучаснення, заміна моральних повідомлень на більш актуальні, ніж у класичному варіанті. Кожна епоха використовувала знайомі казки для повчання дітей і підлітків, вкладаючи їм у голови щоразу іншу мораль. Скажімо, симпатичний Оле-Лукойє в оригінальній казці Г.К.Андерсена розповідав хлопчику про смерть і пекло, до якого він потрапить, якщо буде погано вчитися і бешкетуватиме. Або Русалонька, яка після смерті стає духом і її відпочинок віддаляється щоразу, як діти погано поводяться. У радянському мультфільмі через Русалоньку постраждав цілий колектив: усі підводні мешканці віддали майно заради її життя. В американському діснеївському мультфільмі Русалонька жива і знаходить любов завдяки волелюбності.

Метод «зламаної казки» можна застосовувати для школярів будь-якого віку на уроках мови та літератури, на факультативах із психології, етики, риторики, основ театральної грамоти та журналістики. Звісно, подання матеріалу слід адаптувати для різних вікових категорій, але казки для роботи варто обирати найпростіші, для найменших, знайомі всім у класі.

Готуємо школярів до роботи з історією

1. Попросіть учнів розповісти, які казки вони люблять найбільше. Спираючись на цей перелік, хай спробують відповісти на запитання: що робить казку казкою?

2. Розкажіть казку всім класом: кожен наступний учень має продовжувати розповідь так, як пам’ятає. Діти з’ясують, що відому історію викладають дещо по-різному.

3. Порівняйте різні варіанти казки — історичні або географічні. Для молодших і середніх школярів краще взяти етнічні особливості: наприклад, «Попелюшка» чи «Червона Шапочка» в африканській, європейській та східній культурах. Для старших школярів цікавіше, як казку змінювали в різні часи.

4. Прочитайте коротку перероблену казку. Порівняйте з оригіналом: якими прийомами автор змінив її?

5. Запитайте учнів, який урок або мораль в оригінальній та «зламаній» казках, чим вони відрізняються?

6. Попросіть намалювати ілюстрацію, давши волю фантазії. Звільнити уяву допомагає опора на зображення.

7. Попросіть кожного учня придумати один-три способи змінити казку. Виберіть із класом найкращі прийоми. Зробіть перелік усіх можливих.

Як надати сенс змінам

Поясніть учням, що всі ці прийоми і бурхлива фантазія авторів здатні створити лише пародію, якщо з історії не можна винести сучасного уроку. Щоб вивести її на новий рівень, згадайте, яка мораль закладена в класичній казці.

Узагальніть. Наприклад, тема безпеки та порушення материнських наказів у «Червоній Шапочці». Як ця тема може постати в наші часи? Червона Шапочка може познайомитися з Вовком в інтернеті, цікавлячись тими сайтами і форумами, які забороняла мати.

Досвід доводить, що навіть молодші школярі легко знаходять сучасні болючі питання і залюбки зіштовхують з ними казкових героїв. Така діяльність зрозуміла для них, і саме з цього формуються корисні в житті навички сторітелінгу. І ще одне вміння тренується —дивитися на речі під іншим кутом. А це — складова критичного мислення, що допомагає в будь-яких конфліктах: можна відстоювати позицію, можна шукати компроміс, а можна «зламати казку», змінити історію. Чи не варто навчити цього кожну дитину?